Доброго вечора, нам усім!
У творчості, як і в житті, ми постійно опиняємося між двома полюсами.
Там, де одні бачать норму — інші відчувають тривогу.
Там, де комусь комфортно — хтось інший озирається насторожено.
Іноді це просто дрібниці: сцена, яка здається або вдалою, або сумнівною. Інколи — глибші речі: вибір теми, ризик сказати надто особисте, відкритися перед читачем більше, ніж перед собою.
Тож я вирішила дати собі право на чесність. І запитати в себе:
це норм чи вже трохи стрьом?
Або ж давайте, назвемо ці речі літературно «Захоплює чи відштовхує».
Можливо маєте свої варіанти, щодо назви накидайте у коментарях)
– Читати старі чернетки — норм чи стрьом?
Норм, аналіз помилок, бачимо свій творчий ріст.
– Писати фінал, не знаючи, чим усе скінчиться — норм чи стрьом?
Стрьом, це не цікаво.
– Видалити улюблений діалог — норм чи стрьом?
Стрьом, краще десь його зберегти.
– Ділитися уривком із читачами ще до фіналу — норм чи стрьом?
Норм, я люблю спойлерити.
– Дозволити герою програти — норм чи стрьом?
Стрьом, люблю хепіенди.
– Відчути, що персонаж ближчий за деяких людей у житті — норм чи стрьом?
Норм, це ж наче, мої діти, хах
– Змінити весь сюжет після раптового натхнення — норм чи стрьом?
Норм, книга — це емоції, натхнення.
– Редагувати текст до того стану, коли вже нічого не відчуваєш — норм чи стрьом?
Стрьом, я ж не робот.
А ще — норм чи стрьом писати такі списки замість чергової сцени в романі?
Напевно, норм, якщо це дає змогу зупинитись і озирнутись на себе в процесі.
Бо письменництво — це не лише про текст, а й про дорогу до нього.
Про сумніви, які навчають.
Про рішення, які формують стиль.
Про внутрішній компас, який іноді трясеться, як стрілка у бурю, — але все ж показує шлях.
І якщо ви, читаючи це, хоча б раз усміхнулись або впізнали себе —
то це точно норм. І зовсім не стрьом
До нових зустрічей — у словах, думках і між рядків.
А ваші «норм/стрьом» теж чекаю в коментарях.
Гарної та спокійної ночі;)
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧитати старі чернетки — норм чи стрьом?
нормально, але зазвичай я максимально крінджую і перероблюю їх повністю.
– Писати фінал, не знаючи, чим усе скінчиться — норм чи стрьом?
Норм, мої ідеї книг починаються з того що я придумала фінал.
– Видалити улюблений діалог — норм чи стрьом?
важко сказати, я можу його перекидати між різними книгами поки не знайду ідеальне місце для нього.
– Ділитися уривком із читачами ще до фіналу — норм чи стрьом?
я не люблю спойлери) і не ділюсь бо я момент 30 разів перероблю перед тим як викласти
– Дозволити герою програти — норм чи стрьом?
норм, я не люблю хепіенди.
– Відчути, що персонаж ближчий за деяких людей у житті — норм чи стрьом?
норм, я коли прописую якусь сцену з персонажем який мені максимально подобається в голові відразу фраза "синочка при синочка"
– Змінити весь сюжет після раптового натхнення — норм чи стрьом?
норм, із всього сюжету є фінал, а як до нього дійти це вже питання. Як правило я не роблю зміст, лише чернетку 1 глави а далі як відчуваю.
– Редагувати текст до того стану, коли вже нічого не відчуваєш — норм чи стрьом?
однозначно стрьом
DEKLIN, Дякую, що поділилися своєю думкою! І справді — у кожного своя правда та думки)
Для мене все норм, крім спойлерів. Я їх просто не переношу і змусити себе розкрити зміст книги - це просто подвиг. Пожертвувати улюбленим діалогом - можу, якщо він зайвий. Але, правду кажучи, я майже нічого не переписую. Редагую, міняю формулювання - так, але щоб цілу сцену...
Дієз Алго, Рада була почути вашу думку! Ви теж по-своєму маєте рацію!
1. Читати старі чернетки — норм чи стрьом?
Стрьом. Людини, яка те писала, вже немає. Я змінилась.
2. Писати фінал, не знаючи, чим усе скінчиться — норм чи стрьом?
Норм. Як і автор, твори теж змінюються. Навіть якщо все чітко розписати, все одно будуть відхилення від плану. Іноді дуже суттєві.
3. Видалити улюблений діалог — норм чи стрьом?
Норм, якщо історія від цього виграє.
4. Ділитися уривком із читачами ще до фіналу — норм чи стрьом?
Стрьом, не люблю спойлери. Але багатьом це подобається, тож час від часу доводиться так робити.
5. Дозволити герою програти — норм чи стрьом?
Норм. В нього не повинно все виходити лише тому, що він ГГ. Логічність понад усе!
6. Відчути, що персонаж ближчий за деяких людей у житті — норм чи стрьом?
Стрьом, навіть коментувати не буду.
7. Змінити весь сюжет після раптового натхнення — норм чи стрьом?
Стрьом. Ніхто не буде перечитувати по 10 разів лише тому, що у вас якесь там натхнення. Не впевнені — напишіть 2/3 історії і тільки після того починайте викладати.
8. Редагувати текст до того стану, коли вже нічого не відчуваєш — норм чи стрьом?
Стрьом, теж без коментарів.
Ірина Скрипник, Дуже гарно сказано — справді, всі такі різні. Рада була почути ваш коментар!
Не знаю мені мої герої дуже близькі.
Олесь Король, З тих пір, як люди стали дуже "добре" розрізняти реальність і вигадку. - знову ж таки цитую подругу. Вона в мене в гостях, і жутко матюкається сидить.
Переживати через те, що хочеться додати українську лайку персонажу-іноземцю — норм чи стрьом?
(Гадаю, норм, бо може змінитися його сприйняття читачем)
Сергій Брандт, Звичайно) Головне, україномовна література)
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати