Всім привіт! 

Вчора хтось запитав мене: «А як би виглядали твої історії, якби ти писала їх від першої особи?»

Я зробила собі каву, сіла в улюблене крісло… і дала думкам розгулятись.

А тепер ділюся з вами результатом цих роздумів ☕️:

Події останніх днів пронеслися перед моїми очима різнокольоровим калейдоскопом, доки рівень води потихеньку піднімався, поглинаючи автівку...

Аріл... Наше знайомство з самого початку було дивним, якимось неправильним. Так, ми різні. Між нашими родинами роки непорозумінь і суперечок. Але й часу минуло багато... В голові відлунням б’ються слова вчительки: «Це все стереотипи, Міє. У вашого покоління немає причин ненавидіти їх.» І знову це «їх».

Я несвідомо повертаю голову до хлопця. Все навколо відбувається, як в уповільненій зйомці. П’янкий запах ментолу пробуджує спогади. Кухня. Перша зустріч. Тоді я тільки переїхала до гуртожитку і вже навіть встигла обзавестися подругою.

Райна... Я увесь час думала, що це вона спровокувала Аріла своїми словами. В її очах танцювали хитрі вогники, здавалося, що моя подруга отримувала реальну насолоду від того, що зіштовхує нас лбами.

Щойно я з ним залишилися вдвох, Аріл одразу ж підійшов до мене, опиняючись небезпечно близько. Його очі випромінювали впевненність. А я... Я просто зависла тонучи в темряві погляду хлопця й захлинаючись в його неймовірному ароматі.

(за джерело натхнення взята остання глава моєї книги "Моя бажана ненависть")

Я й картинку зробила:

Запрошую авторів до участі в флешмобі. Діліться, а як виглядали б ваші книги, якби вони були написані від іншої особи? (наприклад, якщо ви пишете від першої особи, то як би вони виглядали від третьої)