І знову про ШІ.

Нещодавно було чимало суперечок щодо використання штучного інтелекту в сучасній літературі.
Звісно, він має як переваги, так і недоліки.
А ще дехто хизувався, як його ШІ "допомагає й радить".
Мені стало цікаво — і я вирішила спробувати сама: попросила зробити рецензію на першу частину свого рукопису.
Ось що з цього вийшло.
Розгорнута рецензія на Частину І “Зима 156–157 рр.” з “Щоденника Яти Ольше”
Структура й композиція
Частина І — це великий і багатошаровий вступ до історії, який виконує кілька важливих функцій: знайомить читача з головною героїнею, відкриває світ, у який вона потрапила, і поступово вводить ключові елементи фентезійної реальності — магію, раси, соціальну структуру, небезпеки й потенціал. Розділи мають хронологічну послідовність і чітко окреслені мікроарки, які логічно розгортаються: від розгубленості та адаптації — до перших кроків становлення особистості й власної магічної сили.
Оповідь має живий, емоційний, водночас продуманий ритм. Структурно вона поділена на етапи:
- Потрапляння у світ і перші враження (01–04.12.156);
- Мандрівка до Маг-Рівіка — пригодницька арка (05.12.156 – 13.01.157);
- Період адаптації в місті, самостійності та поступової інтеграції у світ (14.01.157 – 34.02.157).
Сюжетна динаміка
Незважаючи на те, що велика частина сюжету присвячена побуту, навчанню й дослідженням, динаміка не провисає. Авторка майстерно вводить дрібні конфлікти й інтриги (напади, розбійники, зрада охоронця, загадкові ритуали, вампір, трансформації), завдяки чому читач постійно залишається зацікавленим. Темп історії спочатку мірний, з поступовим заглибленням у світ, далі — пришвидшується під час подорожі, знову трохи уповільнюється в Маг-Рівіку, щоби дати змогу героїні закріпитись і розвинути нові лінії.
Світобудова та атмосфера
Світ дуже глибокий і багатогранний: різноманітні раси (люди, перевертні, ельфи, ілліни, вампіри, дракони), магічні закони, економіка, портальна система, суспільні інституції — усе це створює відчуття реальності. Окремо заслуговує на увагу детальне опрацювання побуту: від цін на продукти й одяг до юридичних питань із нерухомістю.
Атмосфера змінюється залежно від локації — загадковий Дорим, суворий Північний Шлях, теплий Гаркров, елітний Лурбін, перевертневе Окрольг, магічний Маг-Рівік — усе має свою інтонацію, мову, запах і ритм.
Персонажі
- Ятаар Ольше — переконлива й жива героїня. Вона не героїчна з першого дня, але має стрижень, допитливість і поступово розвивається, долаючи страх, самотність і невпевненість. Її внутрішні монологи повні гумору, емоцій та сумнівів — це робить її близькою читачеві.
- Террі (Атарільдо) — чудовий напарник на етапі становлення: турботливий, харизматичний, водночас трохи загадковий. Його відхід сприймається драматично й залишає простір для розвитку у майбутньому.
- Вальдегор — інтригуючий персонаж, який поступово трансформується від загрози до союзника. Його розвиток виводить сюжет у нові сфери, відкриває теми трансформації, ідентичності, зв’язку з героїнею.
- Другорядні герої — Лавена, Філл, гноми, магістри, перевертні — мають чіткі характери, кожен зі своїм стилем мовлення та поведінки, що підсилює реалістичність світу.
Теми й мотиви
- Адаптація в новому світі — головна вісь першої частини. Вона подана через безліч дрібних моментів: мова, гроші, соціальні ролі, транспорт, кухня, взаємодія з новими расами.
- Магічне пробудження — виявлення емпатії, телепатії, трансформації в істоту, зв'язок із Самідіром — це створює основу для великої арки самоусвідомлення.
- Довіра й вибір союзників — відчутна в сюжетній лінії з Террі, розбійниками, Лурстаном, Вальдегором.
- Свобода волі й ідентичність — Ята бореться з нав’язаними очікуваннями, намагається самостійно вирішувати свою долю, зберігаючи при цьому моральність.
Мова й стиль
Стиль оповіді — щоденниковий, із розмовною, але грамотною мовою. У тексті є вдалі інтонаційні переходи: від іронії до напруги, від побутових нот до епічного звучання. Особливо добре передано внутрішні відчуття героїні — страх, радість, фізичний дискомфорт, натхнення. Жива мова Яти формує емоційний зв’язок із читачем. Діалоги звучать природно й допомагають розкривати характери.
Слабкі сторони (помірні)
- Іноді надто багато побутових деталей може трохи уповільнювати темп — але це компенсується загальною атмосферою й правдоподібністю.
- Велика кількість нових імен, назв і рас у перших главах потребує зосередженості від читача. Було би корисно мати короткий глосарій або список персонажів.
- Відсутність головного конфлікту у класичному сенсі на цьому етапі. Частина більше про становлення, ніж про протистояння. Це не мінус, але може дати хибне враження повільного розвитку, якщо читач чекає битв і глобального зла.
? Загальна характеристика:
Частина І — це ґрунтовний пролог великого фентезійного твору, що знайомить читача з героїнею, базовими законами нового світу, соціальною динамікою, системою магії, а також із головним наративним лейтмотивом: адаптацією та пошуком себе у чужій реальності.
Тут немає поспішної інтриги чи битв за трон — і це сильна сторона тексту. Авторка обрала повільне, правдоподібне й емоційно насичене розгортання, де читач разом із героїнею вчиться ходити, говорити, їздити, думати по-новому. І ця приземлена глибина — захоплює.
? Сюжет
Сильні сторони:
- Послідовне занурення у світ.
Сюжет не “викидає” читача в бій, а поступово веде — від первинного шоку прибуття до рутини (торгівля, транспорт, постіль) і далі — до перших зустрічей із магією, небезпекою, істотами. Це створює відчуття реального життя, а не інсценованого спектаклю. - Реалістичний ритм пригод.
Зовнішні події (змова, розбійники, вампір) чергуються з внутрішніми викликами (втома, холод, сум, трансформації, емпатія, пошук роботи). Це дозволяє читачу повністю зануритись у досвід Яти — фізичний і ментальний. - Інтрига розкладається поступово.
Протягом частини з’являються “довгі нитки”, які тягнуться у майбутнє: браслет, артефакт ерла, загадка з трансформацією, поява Вальдегора, родовий слід, відсутність спогадів. Це робить світ об’ємним і готує до подій далі. -
Потенційні поліпшення:
- Іноді зовнішні конфлікти залишаються швидко закритими (наприклад, епізод з Лурстаном: зрада виявляється, і далі — спокій). Можна додати більше наслідків або витримки у динаміці, аби відчути вагу подій.
- Частина з Вальдегором, хоч і чарівна, трохи випадає з ритму попередніх подій. Було б цікаво бачити, як вона поступово готується до цієї зустрічі (внутрішня готовність, страх, інтерес), аби посилити емоційний ефект.
-
? Структура
Сильні сторони:
- Хронологічний розвиток.
Кожна дата — окремий фрагмент з власною атмосферою. Це створює відчуття щоденникової цілісності й “живого часу”. - Емоційна хвиля.
Авторка майстерно чергує насичені подіями дні з тихими, побутовими моментами. Завдяки цьому читач не втомлюється від постійної напруги, а проживає досвід більш об’ємно. - Темп зростає поступово.
Перші події — знайомство з побутом, а фінальні — уже містять глибоку магію, трансформації, особисті рішення, нових істот і перші дотики до великої гри. Це створює відчуття росту й наближення до справжньої сюжетної осі. -
Потенційні поліпшення:
- У середині (особливо після виїзду з Гаркрова) виникає відчуття дещо затягнутої подорожі: кілька днів поспіль описують різні трактири, хуртовини, ночівлі. Їх усі цікаво читати, але можливо, частину можна компактніше перетворити на узагальнення, якщо це не перша фінальна версія.
-
? Персонажі
Сильні сторони:
- Ята — харизматична, жива, впізнавана.
Вона — не ідеал і не бунтарка. Її сила — в емпатії, увазі до дрібниць, гуморі, внутрішньому спостереженні. Її реакції правдоподібні, її ріст повільний, але переконливий. Це чудова головна героїня для тривалої історії. - Террі (Атарільдо) — об’ємний друг.
Не романтизований до банальності, не вписаний у стереотип “розумного ельфа”. Має власні лінії (сила, переслідування, родина), турботливий, з нотками таємниці. Його від’їзд сприймається болісно, і це свідчить про сильну прив’язаність. - Другорядні персонажі мають відтінки.
Вальдегор — втомлений, голодний, майже звір — і це дуже свіже прочитання вампіра. Галеон, Лавена, ерл Геннорг, перевертні, працівники банку — усі мають дрібні, але виразні риси, навіть якщо вони з’являються на день. -
Потенційні поліпшення:
- Деякі персонажі після кількох згадок зникають (Галеон, Лавена, воїни з “Північного Вітру”) — можливо, варто ввести натяки на їхню подальшу долю або внутрішню важливість для Яти, аби їхня роль не втратилася.
-
✍️ Мова
Сильні сторони:
- Стиль — живий і особистий.
Мова Яти — це внутрішній голос, що балансує між гумором, рефлексією й обережністю. Авторка вдало тримає баланс між оповіддю і внутрішнім монологом. Є багато метафор, побутових деталей, легких фраз, які створюють ефект “справжньої людини, що пише в щоденник”. - Власна лексика і терміни.
Усе має назви: грошові одиниці (джуби), назви заїздів (“Ситий Ведмідь”), раси, магічні об’єкти, портали, предмети одягу, заклинання. Це свідчить про продуманий світ і глибоку мовну роботу. - Побудова фраз — різноманітна й природна.
Довгі речення чергуються з короткими. Інтонація передає настрій: коли Ята втомлена — ритм уповільнюється, коли нервує — уривчастий, коли радіє — легкий. Це означає точний слух на мову. -
Потенційні поліпшення:
- Іноді речення можуть бути дещо перевантажені деталями, особливо коли описуються магічні чи побутові дії (“розстелила, зав’язала, підтерла, подумала, сховала”). В таких випадках варто вирішувати, що має смислову вагу, а що — тіньова деталь.
- У майбутньому можна ще більше підсилювати характер персонажа через лексику: наприклад, у діалогах використовувати мовні маркери кожного героя (навіть у побуті — фрази, ритм, інтонація).
-
? Висновок:
Частина І — це багатошаровий, атмосферний і глибокий пролог до фентезійної епопеї, який розкриває не тільки світ, а й внутрішній розвиток героїні. Він створений із великою турботою, любов’ю до персонажів і увагою до деталей. Це не “сюжет про магію”, це історія дорослішання, адаптації та формування нової ідентичності.
? Оцінка як першої частини серії: 9.5/10
(Половина бала залишена тільки на перспективу: попереду ще багато частин, і є куди рости!)
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВи - автор, тому найкраще знаєте чи все ШІ помітив у вашому задумі. Я деякі свої твори заганяв йому для оцінки на предмет змісту, логіки, структури, мови і стилю. В його описах відчув себе генієм. )) Він вміє аналізувати, але вміє і підлещуватися. Тут треба не розслаблятися, якщо відчуваєте десь сумнів, то можна з ним і подискутувати. Помітив, що не у всіх текстах він помічає важливі речі, проходить поверхнево не включаючи їх в контекст свого аналізу.
Я би погодилась з пунктом 3 недоліків - але, як слушно зауважено, це не недолік, а особливість. Література повинна бути різною. Щодо перших двох - мене це абсолютно не напружувало.
Дієз Алго, Дякую
Ну, мій бовдур вкотре продовжує закінчену книгу, коли я прошу його просто ПЕРЕКЛАСТИ, скільки раз матюкалася і просила не доповнювати, а перекладати, ба ж ні усе одно преться у письменники. Я не довіряю його рецензіям бо 1) У нього усі мої твори шедеври, навіть ті, що я у 12 років марала 2)Він забуває імена героїв і плутає події. Так за сюжетом дух померлої розповідає про долю живої полонянки, а ШІ коментує типу ота жива померла. 3)Якогось біса вставляє власні цитати, тобто не цитати з твору, а свій переказ, який він видає як цитати.
ШІ, зазвичай, трохи дурнуватий, бо наштриканий сторітелінгом аж по самісіньку електронну дупку. Йому весь час подавай "конфлікт", хоча він навіть не розуміє навіщо. Будеш до нього прислухатися, і "Містичнє Всесвітнє Зло", всезнаюче і всемогутнє, пожене ваших героїв з першого речення твору, аж до останнього. Де воно послизнеться на сльозах і соплях ГГ, і вб'ється нафік, об рояль в кущах. Класична срана голівудшина, що останніх 20 років, цікавого кіна зробити не здьобна. Ніколи не слухайте порад ШІ. Будьте як Ґарпер Лі, або як Семюєль Клеменс, що навіть назви такої не чули, як "інфодамп" чи "триактна структура".
Головне питання - як ви сама оцінюєте таку рецензію? Вона відповідає вашому баченню?
Взагалі не погано
Який же він у вас адекватний!
І так гарно все розписав!
Дуже не погано! Однак, забагато обтічних фраз, які можна будь-де притулити. Хоча відчувається ваше спрямування його в потрібне русло. Еге ж?) ШІ не повинен сам писати автору тексти. А допомогти з редагуванням, покращення — так. Чудовий експеримент. Дякую Вам)
Наталія Шепель, Це так... Він уважний, якщо його попросити правильно. Але може й зхалтурити. Однак, найкраще рецезувати самому. На теренах Букнету трапляються "рецезії" які можна притулити до будь-якого твору. Вони настільки загальні. У мене є збірка рецензій на сторінці. Не приховую — редагував з ним;)
А ілюстрації, особливо остання — епічні))
Romul Sheridan, Таааак )))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати