Поки писала новий розділ «Роза і Пітьма» — згадала, як мене в університеті на кілька хвилин понесло до лав Святої Інквізиції.

Ні, я не спалила жодної відьми (поки що). Але якщо ви гадаєте, що вивчення історії — це лише підручники, то ви явно ніколи не бачили, як я з фанатичним блиском в очах викриваю єретика посеред пари.

Так ось, діліться: авторський монолог — мій власний внесок у театр абсурду під назвою «студентські будні».

О, грішний створіння, невже ти і справді думав, що можеш сховатися від всевидючого ока Святої Інквізиції?..

(монолог повністю нижче — обов’язково прочитайте, якщо хочете знати, чому я кричала про „спеції” і підозрювала одногрупника у метеорології)

Але! Ніщо не ідеальне. Мій одногрупник, призначений на роль єретика, дивився на мене, ніби я щойно проковтнула диявола і вирішила процитувати йому Гегеля. Він мовчав. Стояв. Не захищався. І весь номер зіпсував.

Але аудиторія…
…ледь не впала під парти.
Сміх, викладачка витирає сльози, а я стою, мов свята мучениця комічного абсурду.

І ось я думаю: може, треба було зберегти той текст і використати у «Розі й Пітьмі»? Бо, чесно кажучи, там уже теж проситься своя єретична драма.
До речі, ось сам монолог (читайте уривком із середньовічного стендапу):

О, грішний створіння, невже ти і справді думав, що можеш сховатися від всевидючого ока Святої Інквізиції? О, наївний єретику, твоя хитрість така ж тонка, як пісок крізь пальці!

Ми чули, що ти… ЧИТАВ! Не просто Святе Письмо, а й інші книжки! Мало того, ти ще й думав після цього! А думати – це, як відомо, перший крок до єресі. От поясни, навіщо тобі знати щось більше, ніж уже сказано у нашій мудрій та затвердженій доктрині? Хіба тобі не досить повторювати „Амінь” та кивати головою, коли треба?

Але це ще не все! Сусіди донесли, що ти якось сказав, що „сьогодні гарна погода”, і наступного дня справді було сонячно. Це що, передбачення? Відьмацьке чаклунство? Чи, борони Боже, метеорологія?

До речі, про підозрілі речі. Чому тебе жодного разу не бачили їсти холодну несолену кашу? Всі добрі християни їдять кашу і страждають, як личить справжнім праведникам. А ти що? Дозволяєш собі спеції? Це що, натяк на торгові зв’язки з мусульманами?

І найстрашніше! Наші люди кажуть, що ти одного разу вимовив слова „Галілео Галілей” без того, щоб сплюнути тричі! Ну що ж, після цього тобі вже не врятуватися. Признавайся, єретику, чи маєш ти ще якісь злочини? Або, можливо, ти хочеш прямо тут, перед нашими святими свідками, публічно покаятися в тому, що маєш розум, совість і критичне мислення? Хоча… Навряд чи це тобі допоможе!"

(Тут драматична пауза)

 „Та нічого страшного! Ми вже розігріли вогнище. Ти ж не мерзнеш? Що-що? Тобі жарко? О, значить, ти точно від нечистого! Спалити його!!!”

Мораль?
Не призначайте серйозних людей на роль єретика, якщо не хочете, щоб вся інквізиція провалилась.
А ще — не читайте зайвих книжок… бо буде цікавіше, ніж ви думали 

P.S. Якщо в «Розі і Пітьмі» раптом з’явиться сцена суду над відьмою з саркастичною промовою — ви знаєте, звідки ноги ростуть.