Щоденники героїв. Ґілберт Ґолдері

"Вкотре захоплююсь перетворенням Фела. Вражаюче! Безмежно радий за друга — він нарешті перетворився! Цікаво, яке єство стане домінуючим? Не буду кривити душею: вогняна стихія для мене рідна, тому вона мене вже не вражає. А ось Темний фенікс… це було дещо. Незвичне. Несподіване. І… я не розумію, але почувався дивно. Дивність яка викликає тривогу.

Я навіть не одразу усвідомив, що сталося. Пам’ятаю лише мить — темна димка торкнулася мене. Ледь відчутно, наче тінь ковзнула крізь груди. Ні болю, ні холоду — лише відчуття, що щось відбулося.

Я читав про здібності Темного фенікса. Але, здається, в книгах прописано не все. Це єство більше схоже на хижого звіра, який терпляче чекає слушної миті, спостерігає… і, можливо, може проникати в думки, змінювати почуття. Фел відкритий і щирий, жвавий, тому думаю, що вогняне єство зрештою стане домінантним. Та його минуле… Він завжди був самотнім. Навіть поруч із тим феніксом — Ментором, який звався його наставником. Можливо, якась подія в минулому змусила його відкрити в собі щось інше, що й стало причиною появи Темного фенікса. Цікаво… Як швидко Фел навчиться розуміти межі цих своїх нових сил?"

"...Не думаю, що Фел одразу прибуде до маєтку Ґолдері. Я бачу, як він любить Сініті, тож упевнений — спершу він відвідає її. І правильно зробить. Йому пощастило з Сін: розумна, кмітлива, красива… І з нею легко, приємно. Схвалюю його вибір. Ні, не заздрю. Майже.

Тож я зосередився на іншому — на пошуках пліток про Фраєнтів. Огидне слово, "плітки". Але серед аристократів вони, як цибуля: справжня істина завжди ховається під шарами пекучої брехні. І при наступній зустрічі мені буде що розповісти Фелу.

А ще мама запросила до нас якогось особливого гостя. Не стала розкривати сюрпризу, та я й не наполягав. Якби хотів — дізнався б, але… нехай. Інтриги теж мають свій смак."  http://booknet.ua/book/fenks-b436126

Ґілберт Ґолдері