Новий розділ)

Новий розділ вже на сайті.

Уривочок з нього)

В двері тихо стукають й в палату заходить Вінченцо з печивом в руках.

– Будеш? – пропонує підходячи й обіймає мене.

Хитаю головою:

– Ні, не хочу.

Вінченцо звужує очі, усміхається куточками губ:

– А мій внук?

Ледве встигаю відкрити рот для нової відмови, як мій живіт голосно завурчав. І він, звісно ж, це чує. А потім каже, дивлячись просто на мій живіт:

– Не хоче вона. Ти бач, яка вперта. 

Зітхаю та здаюсь. Тягнуся до пакетику й беру одне печиво.

– Може одне. – бурмочу.

– Ага. Одне. Мгг, – хмикає, – чув я колись такі слова. 

Я трохи усміхаюсь. Печиво розсипається у роті, та не відволікає мене від болю. Бо той – тут. У кожному погляді на Крістіана. У кожному зітханні.