Мої вітання, любі!

Запрошую до нового розділу роману, "Під владою Хижого".

Уривок

— Хороше питання, Єво, — білий дим розвіюється, і я бачу, як мужні риси обличчя враз напружуються. — Що ж, я поясню тобі, для чого ти тут. Тож слухай і не перебивай, — суворо наказує він. — За борги свого батька ти народиш мені дитину — спадкоємця. І як тільки малюку виповниться три роки, я відпущу тебе. А доти...

— Якщо так станеться, і я справді народжу вам дитину, то піду я звідси тільки з нею, — перебиваю чоловіка, ставлячи його перед фактом. І плювати мені, що він наказував не перебивати його. Я страшенно нервую, але, доки Хижий мовчить, додаю: — Або не піду взагалі...

— Послухай, красуне, ти не в тому положенні, аби диктувати мені умови, — зірваним, упевненим тоном гримить чоловік. — Ти не маєш права...

— Ви теж! — зухвало перебиваю чоловіка. — Ви теж не маєте права ламати моє життя, а потім ще й відбирати дитину, — перехоплюю подих та рішуче додаю: — Можливо, я ще десь через себе можу переступити та стерпіти вас, але за своє дитя я горлянку перегризу зубами. Наживо... — попереджаю і зухвало додаю. — І мені байдуже, хто ви там і який статус займаєте...

Книга тут...

Приємного читання!