Тихої ночі, сонечка! 

Запрошую до нового розділу роману "Під владою Хижого". 

Уривок.

— Проходьте! — суворо наказує чоловік, прочинивши мені двері.

Набираю повні легені повітря та, прогнавши всі страхи, впевненою ходою входжу всередину, у напівтемну кімнату, яка виявилася кабінетом. Тут лише горить настільна лампа, а темно тут від того, що вікна закривають чорні штори. Вся напружуюся, бо на мене з нахмуреним обличчям відверто дивиться смуглий, одягнений у білу сорочку чоловік. Решти одягу не бачу, бо він сидить за робочим столом.

— Руслане, багато було скандалу та вистави?

Потужним басом, який розтинає вечірню тишу, цікавиться він у чоловіка, що зупинився за моєю спиною. А той, хмикнувши, холодно відповідає:

— Не повіриш, але ні. Все відбулося спокійно.

Чоловік за столом теж хмикає.

— Гаразд! — байдужим басом випалює він та звертається до підлеглого. — Руслане, валізу малої віднеси нагору. Пошукай Марію — вона покаже її спальню. — Він відкидається на спинку великого крісла й хазяйновито додає: — На сьогодні всі вільні. У випадку форс-мажору всіх чекаю в мене по дзвінку.

— Дякую, шеф!

У просторому кабінеті, в якому все, здається, чорне, повисає натягнута важка пауза, від якої навіть дихати важко. Хижий мовчить. Напевно, чекає, доки його підлеглий піде та зачинить двері.

Книга тут...

Приємного читання!