Вітаю, друзі й коліжанки) 

Сьогодні хотіла б просто заварити чаю, узяти горнятко, смаколики і поговорити з Вами)) Знаєте, на календарі 13-те липня, в душі щось незрозуміле, а життя продовжується. Не зупиняється і йде далі. 

Сьогодні я поверталася з церкви зі своїми коліжанками, і вирішила зайти до книгарні. Звичайно, зі словами: «Я тільки подивлюся». У висновку купила ось цю от красу: 

А потім поверталася додому, сіла в транспорт. Їду собі, а сонце таким гарним і теплим відтінком падає на моє рудувате волосся, що здається ніби воно золотаве, хахах)) І на душі легше. Проїзджаємо повз річки, а вона так поблискує, як блискітки. (Пробачте за тавтологію (⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)) І от що спадає мені на думку: «Це ніби з якоїсь книги. А що якщо ми всі персонажі власної історії?». 

Знаєте, під час поїздки я над цим думала, і зрозуміла дещо… Кожен з нас створює власну історію. Це можна порівняти з художником, чи письменником. Адже вони обидва створюють чи то композицію, чи то твір, що несе за собою якийсь сенс. І ми створюємо. Обираємо кольори, жанр власного життя. Так, іноді наш шлях може вносити корективи. Трапляються незгоди, і вони бувають у всіх. Не завжди світить сонце, співають пташки… Але ми герої. Герої власної книги, яка тільки починається. А тому маємо жити, радіти. Адже ніколи не настане “тої самої миті”, коли все буде ідеально. А казку потрібно творити тут і зараз) Власними фарбами, шукаючи яскраві кольори в кожній секунді. 

А тому надсилаю Вам цього котика і бажаю багато радості))) Адже 

Щастя в крихітних моментах, 

Незбагненних у житті…

Пишіть у коментарях, що ви думаєте щодо цього:) Гарного вечора) До нових зустрічей! 

Мій телеграм-канал) 

Приєднуйтесь;)