Академія Айхенвальд. Хочете цікаві факти? :)
Привітики, мої книжкові чарівники! ❤️
Я Вікторія Фед — і я винна в тому, що знову відкрила двері до нової магічної академії:)
«Академія Айхенвальд. Кодекс мовчання» вже вийшла на Букнеті —
і це не просто ще одна академка. Це — австрійський фентезі-вайб з лісами, чарами, забороненими дверима й харизматичними проблемами в чоловічому обличчі ❤️
Хто я така, щоб розповідати про магію?
- Мені 30, але я досі вірю, що серед книжкових полиць живе дух натхнення (і краще йому не заважати ☺️)
- Я живу в Австрії з 2017 року, тож Айхенвальд — це не вигадка, а трохи перероблена реальність
- Я працюю в юридичній сфері — де все має бути чітко, логічно, по закону. А тому в книгах можу дозволити собі хаос, драми, магії і хлопців, які явно щось приховують.
- А ще я п’ю каву літрами, особливо коли пишу. Якщо на сторінці хтось цілується під дощем — знайте, це була вже третя чашка еспресо :D
5 фактів, які ви не просили, але тепер вже знаєте про мене:
- Я люблю запах книжкових магазинів. Можу зависнути в одному на годину й нічого не купити. Або купити 6 книг. Ризик є.
- Кавоман в стадії хроніки. Без лате — нема сцени. Без капучино — нема поцілунку.
- Якщо в книзі немає саркастичного героя з темною таємницею — я починаю нервово шукати його між рядків.
- На моєму ноуті наліпка: “WARNING: WRITER AT WORK”. Але все одно пишу в телефоні. Навіть зараз.
- Моє золоте правило фентезі:
❝Якщо в академії немає кімнати, куди не можна заходити — це не справжня академія.❞
(І в Айхенвальді така, звісно, є… але тсс!)
Чому варто зайти в Айхенвальд прямо зараз? Ось уривочок ;)
Такі, як вони, не хочуть відпускати не тому, що люблять. А тому, що контроль — це їхня єдина мова турботи.
Бо відпустити — значить визнати, що ти не центр світу іншої людини. А їм це нестерпно.
Їм легше лякати, маніпулювати, принижувати… ніж подивитися в очі власній порожнечі.
Я бачила це з дитинства. І все життя думала, що мушу бути зручною, щоби не зробити гірше. Але гірше вже було. Гірше — це мовчати, коли хочеш кричати. І жити життям, яке тобі нав’язали.
Тепер я обираю своє. Навіть якщо доведеться йти самій.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкби я писала, то в мене б всі цілувалися під дощем))))) еспресо в мені завжди багато;))) Рада вашій новиночці. Нехай Муз надихає, йому окремий привіт;)))Мій любий авторе, творіть і витворяйте;) а вдячні читачи вас підтримають( кави не зменшуйте, люблю, знаєте, ті цьомики-бомики під дощем, можна і без мокрої погоди;))))
Лось Наталья, Ооо, ви точно з мого клану “Поцілунки під дощем, і не тільки,” ❤️
Я в захваті від ваших слів — аж мурашки по клавіатурі пробігли!
Муз уже передає «підморгуючий привіт», каже: “Будуть цьомики, будуть грози, головне — не забути про каву!”
Обіцяю: і цілування, і трохи феєричного безумства — усе буде.
Дякую, що ви поруч. Такі коментарі — як ковток магії ❤️Обіймаю;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати