Пишу нові глави до "Хроніки мого дурного дитинства (але не кажіть матері)" — і вирішила трохи підняти настрій усім, хто теж мав не дуже гламурне, але веселе дитинство.
Смішна історія на сьогодні:
У нас вдома завжди були великі собаки. І коли я кажу “великі” — я маю на увазі великі. Алабаї. Справжнісінькі. Одного разу взимку був такий мороз, що собаку пустили до хати. А я — мала, сантиметрів 110 від сили — стою носом до носа з живою стіною м'язів, шерсті й щелеп.
І ось цілий день я бігаю по хаті, бо боюся його, а він… вирішив, що ми граємось! І бігає за мною. Весело так. А я вже не бігаю, я літаю, стрибаю, ховаюсь. Урешті я сіла на ліжко, думаючи: "Все, тут він мене не дістане." Ха. Ліжко було йому по груди.
Мораль історії: якщо тобі страшно — не біжи. Бо може виявитися, що ти тільки почала найактивнішу гру у своєму житті
А тепер — ваша черга.
Діліться у коментарях кумедними історіями з дитинства. Бажано теж такими, щоб “мама не знала”
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВзагалі в мене кожен день комедія) Але, таке щоб з дитинства..... Нам було по 16, здається? Може 15. Спочатку проясню, що я вчився дуже добре і мене обожнювали всі вчителі) ВСІ. А от діти - ні, бо я завжди був лисом) Хитрим і геніальним. На відміну від моїх наївних однокласників) І з ким я міг "дружити"? Звісно! З самим наївним, так щей вчительским нелюбимчиком) Але зараз ви зрозумієте чому!) Вощем, готуйтеся:
Урок історії.
Учителька серйозна, на вигляд — похорон в кабінеті.
Кожен готує презентацію. Тема: "Київська Русь".
Усі тремтять.
А я сиджу з блокнотом і кажу Саші:
— «Чувак, слухай... якщо ти вийдеш у ролі Ярослава Мудрого — тебе полюблять.
Але треба образ. Атмосфера. Іммерсія. Костюм.»
Саша:
— «Який костюм? У мене лише ПІОНЕРСЬКА КРАВАТКА!»
Я:
— «Бери марлю. Зав’яжи на голову. Це буде… княжа пов’язка. З шовку.»
І от.
Саша виходить.
У капцях.
З марлею на голові, як поранений паломник.
В руці — лінійка як скіпетр.
І починає кричати:
— «Я — ЯРОСЛАВ МУДРИЙ! І Я ПРИЙШОВ ВАМ ПИСАТИ ПРАВДУ!»
Клас реве.
Учителька — в шоці.
А Саша починає співати на мотив гімну України:
«Ще не вмерла Київська Русь,
Якщо я в ній головний князь...»
(Щось таке)
DEKLIN, Хаха)
колись і в мене схожа ситуація була )) Тільки собака була менша, а я була старша (років 9 було) Собака - звичайна дворняга, але трьохколірна. І для мене така страшна. Влітку в хаті бігала. А вона така що потягати за футболку любить) Я на ліжко, вона за мною, я на двір і вона туди ж. Пригає на дві лапи обійматись кличе)) хха
Думаю смішно вам в той момент наврядчи було ))) Але добре що всі страхи існували тільки в вашій голові
DEKLIN, В мене все закінчилось не так райдужно . Була в нас собака велика і вона на мене настрибнула , наступного дня її вивезли в невідомому напрямку , а мене це досі не відпустило , шкода Чайку
Ну у мене все життя кумедне, як на мій погляд, а комусь може здатися і не кумедним)) (а ти чим думаешь?? В тебе, що замість мізків жо**?).
Як то кажуть хоч стій, хоч падай)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати