Щось я трішки захопилася історією Аміри. Здавалося б, уже час вести її до фіналу… Але серце вперто не хоче ставити останню крапку. Я настільки прив’язалась до героїв, що відчуваю — прощатись із ними буде справжнім випробуванням. Вони стали частиною мене. Живими, справжніми, з болем, вибором і тією надією, заради якої вони боролись.
Аміра та Калден пройшли довгий і непростий шлях. І ось — нарешті мають шанс на своє щастя. Вони заслужили це. Кожним вчинком, кожною раною. Їх історія ще не завершена повністю — просто тепер вони мають одне одного. А це вже змінює все.
Ця книга була для мене чимось більшим, ніж просто текст. Вона жила своїм життям. Інколи я й сама не знала, куди заведе мене наступний поворот — і з нетерпінням сідала за письмо, аби дізнатись разом із вами, що буде далі.
Сподіваюсь, ця історія торкнулася й вас. Бо я вкладала в неї частинку душі. І якщо хоч на мить ви забували про реальність, переживаючи разом із героями — значить, усе було недаремно.
Дякую вам, що були поруч на цьому шляху.
P.S. Завершити планую десь до кінця липня.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВперше пишу коментар на букнеті, хоча прочитала вже понад двісті книг... Дуже подобається Ваша "Смарагдова пташка"! Я в захопленні від головних героїв і з нетерпінням чекаю продовження! ❤️❤️❤️ Кожен день починається... ні, не з кави..., а з нової глави про Аміру-Сеймарін!❤️
Лана, Ох, яке ж це неймовірне повідомлення! Ви навіть не уявляєте, наскільки мені приємно знати, що саме "Смарагдова пташка" стала для вас тією книгою, через яку захотілося залишити перший коментар… Це велика честь і радість для мене!
Знати, що ваш день починається не з кави, а з нової глави про АмІру-Сеймарін — це для мене найкраща нагорода як для автора. Дякую вам за довіру, за тепло, за натхнення, яке даруєте своїми словами. Саме такі відгуки змушують продовжувати писати з ще більшою віддачею.
Обіймаю душею і щиро дякую! ❤️
Читаю з захопленням.Кожен день чекаю продовження розповіді.Дякую вам за чудову оповідь.
Світлана Приліпко, Дуже вам дякую! ❤️ Ваші слова — як промінь сонця, що гріє серце. Так приємно знати, що історія торкається й чекається. Це найбільша нагорода для автора. Дякую за підтримку — вона справді надихає писати далі!
От читаю і розумію ц мене так само ! І знаєте є вихід коли крапка це не кінець! Я вирішив це дуже легко— в кінці роману додав три простих слова: " кінець першої частини"
____________
PS. Я знаю мої герої як і ваші чекають на нас .
Вадим Івахнюк, Ох, у мене цей варіант уже не спрацює.Бо ця "одна невеличка історія на 200 сторінок" несподівано розрослась аж до трьох повноцінних частин! І що найдивніше — я ж планувала все чітко завершити, а сюжет щоразу підкидає нові повороти, нові теми, нові емоції. Герої вперто відмовляються прощатись і, здається, живуть уже власним життям — а я просто записую.
Тож оте "крапка — не кінець" у мене трансформувалось у "фінал — не фінал", і я поки просто пливу за цією хвилею.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати