Мене іноді питають:
“Чому ти пишеш?”
А я собі думаю:
“Сама б хотіла знати. Може, тому що психотерапія дорожча?”
Але якщо чесно — я пишу, бо інакше починаю розкладатись. Як хліб у вологому пакеті. Повільно, неприємно, з тривогою.
Писання — це спосіб вижити, коли світ розсипається на новини, втрати й крихти віри.
Я пишу, бо в мені занадто багато голосів. Деякі кричать. Деякі шепочуть. Деякі хочуть помсти. Інші — кохання.
Я їх не обирала. Але якщо їх не виписати — вони починають ламати меблі в моїй голові.
Я пишу, бо слова — це єдина магія, якою я володію.
Я не можу змусити світ бути добрим. Але можу зробити героя, який вижив, коли здавалось, що це неможливо.
Можу створити сцену, де правда перемагає. Або навпаки — де зрада така глибока, що аж смачно.
Я пишу, бо люблю біль. Але контрольований.
Люблю катарсис, коли герой пережив те, чого я боюсь навіть подумати.
І тоді — стає легше. Ніби не одна така. Ніби хтось це розуміє. Хай навіть вигаданий.
Я пишу, бо світ часто ламає.
А текст — склеює.
Навіть якщо клеїти доводиться з крові, кави і пізньої ночі.
А ти чому пишеш?
Ради слави? (спойлер: її треба ще знайти)
Ради грошей? (о, це взагалі окрема трагедія)
Чи тому, що як не напишеш — то або ридатимеш, або когось задушиш?
Розкажи. Бо кожна причина — частина нашої великої божевільної сім’ї.
P.S. Якщо ти теж вважаєш, що “писати” — це вже майже медична потреба, — заходь у мій Telegram-канал «Муза під шафе». Там багато текстів, ще більше сумнівів, і трохи тепла в чорнильній пляшці.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПишу, бо це для мене спосіб створити історії, які б з задоволенням читали (і дивилися) ще років так 40 тому, але тоді просто ніхто не здогадався... Або не захотів.
Бо це для мене спосіб втекти від реальності, пережити зі своїми персонажами те, що ніколи не станеться зі мною в реальному житті.
А ще — спосіб красиво помститися як уявним, так і цілком реальним ворогам, або просто людям, які некрасиво зі мною обійшлися))
Сергій Брандт, Чудово вас розумію. У мене був період в житті, коли я просто відмовлялась повертатись в реальність зі своїх світів. Адже там можна бцло створити все, що ховається у найтемніших закуточках підсвідомості.
Надіюсь наші з вами історії не чекатимуть ще 40 років, а у найближчому майбутньому стануть у всіх на слуху)
Дякую за чудовий блог. ❤️
Лана Рей, ❤️❤️❤️
Дуже цікавий блог, вже сам по собі як книга)
Інна Турянська, дякую!) мені приємно, що вас зацікавили думки мого серця)
Ви майстриння слова) Цікава ідея.... Якщо письмо - ліки у вас, у мене мабуть.... Психічна пастка: Підсвідомість - чувачиня з копняком: Іди, блін, пиши, дубіна", Натхнення - Самозакохана леді, що приходить раз в рік. Міза - сестра натхнення. Єдиний друг - диван. Найліпший! Ніколи копняків не дає..... Взагалі няшечка)
Fill, О в мене здається у моєї музи є така хрещена фея, що інколи приходить до мене і дає по сраці за те, що я філоню від написання другої частини)
Ну а диван у мене мала віджала, тому я часто ховаюсь на балконі, щоб хоча б щось встигнути написати)
а за майстриню - окреме вельми душевне дякую)
Пишу, бо мені це подобається. Ідеї пруть та пруть, як навіжені. Не божеволію бо не беру дурне та тривожне до голови. Навіщо себе розрубати з середини!?)) Пишу і насолоджуюся своїми творами та життям)))
Марина Мелтон, О так! Інколи ідеї просто заставляють виключатись з реального життя!)
Дякую за ваш чарівний блог.
Ми не божевільні. Ми — це ми. Справжні. Коли починав писати, була думка заробляти на цьому. І можливо, колись прийду до цього. Але, коли почав писати, то зрозумів, що це цікава хрінь, в якій, я маю можливість щось створювати. Чесно, мені не потрібно психотерапії, я сам собі психолог і психіатр, навчився цього за життя. Мені подобається, як тут все відбувається: мені приємно, коли я можу когось надихнути, мені подобається, що хтось, може мене надихнути. Мені подобається, те, як відбувається взаємодія людей в цьому світі. Можливо... Хоча, я точно знаю, що я хочу, щоб так було в світі. Нехай, як би це не звучало, але я не брешу і не цураюсь. І дякую адмінам за те, що створили цей сайт, хоч і видалили мій перший твір. Козли :) ( Жартую. Я порушив правила ) Просто хочу сказати, що творчість не для кожного, але той, хто прийшов сюди, знайте — ви знайшли себе. І якщо ви закінчили один твір, то закінчите і другий і третій. А відчуття вигорання є у всіх. Які б хащі по колу не розкинулись, взяли до розум мачете і пішли у світ за очі.
Сергіель Краель, Ну тут я вас розумію. Я теж дуже вдячна за те, що є місце, де я можу ділитись своїми роботами! Це дуже кайфово)
І я рада, що ви поділяєте мої думки про справжність авторів)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати