(не)щастя зі знижкою !!!мега емоційно і пристрасно

Доброго дня, мої  хороші!

  Сьогодні  книга  "Кожному  своє (не)щастя"  продається  зі  знижкою.   Хто  ще  не  прочитав  цю  історію, ЗАПРОШУЮ!  Там  дуже  пристрасно,  емоційно  і  трепетно. Не пошкодуєте!!!  

Анотація до книги "Кожному своє (не) щастя"

Сам себе не розумію , на біса мені чужі проблеми? Своїх мало? Але чорт забирай не можу викинути з голови Сашу. Як згадаю її сльози і синці на гарному обличчі - сатанію від люті. Що це за мудак , який
підіймає руку на жінку? Та ще й на свою дружину? Руки б такому повідривати. І на біса вона з ним живе? Ех , Руслане, нічого тебе життя не вчить...Знов запав на дівчину і знов вона не вільна. Та цього разу я все ж спробую втрутитись. Їй потрібна допомога. А от що з того вийде- одному Богу відомо...

Книга з циклу "Кохання з присмаком небезпеки".
Історія Руслана і Олександри. Книги можна читати окремо.

*Дуже емоційно і пристрасно.
*Шалене кохання.
*Другий шанс на щастя.
*Протистояння характерів.
*Сильний чоловік і проблемна дівчина з дитиною.
*Щасливий кінець.

НЕВЕЛИЧКИЙ ШМАТОЧОК

     Взяла   суп ,  картопляне  пюре    з   котлетою   та  чай    і   повертаюсь   до   пацієнта.   Він   вже   не   розмовляє ,   але   мій   телефон    досі    в   його    руці.   Помітив   мене   і  повільно   зміряв   з   ніг    до   голови.   Від   цього   погляду    стало   ніяково.   Наче    він   просканував   моє   тіло    крізь   одяг.   Бррр.  

      - А   ти   навіть   нічого   так!  -  я   розгубилась   від   цих    слів   і   на    мить   зупинилась.  Не    зрозуміла ,   до   чого   це.  А    він    посміхається .   Видно    після   розмови    його    настрій    покращився.  Гарна   посмішка    в   нахаби .   - Але   в   купальнику   тобі   значно   краще    ніж   в    цьому    балахоні.   А   без   купальника   взагалі    бомба.   Хоча ,   відгодувати   трохи   не   завадило   б .  Занадто   тендітна.   Торкнутись   страшно.   Ще    не   дай   Боже     зламаєшся.  -  тільки   тепер   розумію ,   що   цей   гад   заліз   в    галерею   і   переглядав    мої    фотки.   Щоки   спалахнули   коли   згадала   що   там   є   достатньо   відверті   кадри.  Ми   з   Анютою   їздили   минулого   року     на   річку   і   там   дуркували.  Фотографували  одна  одну  в  не  надто  пристойному  вигляді.   От   паскуда.    Швидко   поклала   тацю   на   столик   і   забрала   телефон   з   його    руки.

      - Ти охринів?   Яке   ти   мав    право   нишпорити   в    моєму    телефоні?  

       - Фу!   Така   на   вигляд   правильна   і   ніжна   квіточка ,   а   такі   некрасиві   слова.    Недаремно   кажуть  що  в  тихому  болоті   чорти   водяться.  Так ,  маленька?  - знущається.   Весело    йому.  -  То   ти   виявляється    моя    персональна   нянька?  

      - А   ти   виявляється   нахаба.  - фиркаю.  Хочеться  йому  цей  суп   на  голову  вилити.   -  Те   що   я   погодилась   допомагати   тобі ,  не   означає   що   тобі    все    дозволено.

      - Ну...   про   "все"  кицю ,    поки    що   рано   розмовляти ,   я   трохи   не    в    формі ,   ти    вже   вибач.   - сам   пожартував   і   сам   сміється.   Я   розвернулась   щоб    піти   бо  реально   хочеться   йому  щось  зробити.   Як  він  примудряється  всього   кількома  словами,   в   мені ,  хорошій   і  спокійній  дівчині ,   розбудити   кровожерливого  монстра?  .  Вибісив   гад .   -  Стій.   Не   дуйся.   Вже   й   пожартувати   не   можна.   Що   ти    там   принесла?   - показує   на   стіл. 

      - Сніданок.  Зараз   подам   ближче. 

      - Я   хочу    щоб   ти   мене    годувала,  квіточко.    

      - Обломишся!   Якщо   можеш    тримати   телефон ,   то   ложку   теж   втримаєш.  І   мене   звуть   Олександра. 

      - Олександра   надто   грубо   і   холодно    звучить.   А  ти   не  така.  - знов  посміхається  якимись  своїм   думкам .  -  Тобі   не   личить.   І   однією   рукою   не   зручно   їсти ,   а   другу   як    бачиш    мені   підстрелили.

      -  А   ти   їж   ротом,   а   не    рукою.  Кажуть   що так   зручніше.    І    краще    б   тобі    язика    підстрелили.   - він   розреготався   і   скривився   від   болю.  

      - А   ти    кумедна.   Мені   от    цікаво ,   ти   така   смілива    завжди ,   чи    користуєшся   моментом   поки   я    лежу?   - ти    бачиш   який   здогадливий.  -  Я   ж   скоро   піднімусь   квіточко.   І  тоді    побачимо   наскільки   ти    смілива.  -  я   взяла    тарілку   з    супом    і    сіла    біля    нього    на   ліжко.   - Це   що   таке?  -  скривився . 

     - Суп . 

     - Це   не    суп .   Це    якась   бурда.   Помиї.   Ти   отруїти   мене    вирішила? 

     - А   знаєш ,   вже   з'являється   таке    бажання .  - мило  посміхаюсь. -   Вибачте    великодушно ,   та   тут   лікарня    а    не   ресторан.   І    всіх   годують   однаково.  

     - Жесть.   А   там   що? 

     - Картопля   з    котлетою. 

     - Давай   відразу    друге.   -  ти   бачиш   яка   цяця?   Суп   йому   не   такий.    Взяла   іншу    тарілку    і    знов   сіла    біля    нього.  

      - Рот   сам    відкриєш,   чи   теж   допомога    потрібна?   Можу   домкрат   принести.  - він   знов    сміється     і    відкриває   рот .    Я   протягую   йому    ложку    за    ложкою ,   а    Руслан   не    зводить    з    мене    погляду.   Намагаюсь    не    дивитись    йому    в    очі ,   та    відчуваю   що   вже    не    лише    щоки    палають  ,   але    й    вуха.   Що   це   зі    мною?   Чому    його    погляд    мене    так    бентежить?  І     чого  він   так    витріщається?   То   серйозно ,   то   з   легкою   посмішкою.  

      Мені    було   його   шкода.    Руслан   хоч   і   поводиться    наче    здоровий ,   сміється ,   приколюється ,   жартує ,   та   я   бачу    що    йому    боляче .   Сили    швидко    його    покидають    і    він    знов    майже    весь    день    проспав.   Не   знаю ,   я    раніше    ніколи    не   мала   ніяких    справ    з    злочинцями ,  на    щастя ,   та    чомусь    слабо    уявляю   як    він    робить   комусь    якусь   шкоду.   Він   веселий ,   хоч   і   нахабний.    Наївна?   Можливо.   Та   яка    вже    є... 

Всіх  міцно  обіймаю  і  щиро  дякую  за  увагу.