Привіт, друзі!✨
Скажіть чесно — у вас теж таке буває?
Сідаєш писати. В голові — купа ідей, герої шепочуть репліки, фінальна сцена кличе. Ти відкриваєш документ, клацаєш по клавіатурі… і в цей момент бах! — мозок каже: "До побачення, я у відпустці".
Герої замовкають. Сюжет зникає. А курсор блимає, мовляв: “Ну? Ти ж мала щось писати?”
У мене це трапляється частенько. І найчастіше — коли треба писати, а не просто хочеться. Наприклад, коли закінчується дедлайн, читачі чекають продовження, або ж ти нарешті виділила час на текст — і от саме тоді голова вирішує просто відключитись. Ідеї? Ні. Натхнення? Не чула.
І починається: кава, чай, перекус, прибрати шафу, почитати чужі блоги (привіт! ), прогулянка, ще кава… А потім знову — білий екран і тиша в голові.
То от, питаю: як ви боретесь з цим станом?
Можливо, у вас є магічні ритуали для "вмикання мозку"? Чи просто дозволяєте собі зависнути — і не тиснете?
✨Буду рада вашим думкам. Бо здається, моя голова знову натиснула pause)
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІ таке буває... Не смертельно але трохи не дуже... І наче в голові все є. А приходиться записати а воно десь все зникло...
Емілія Блеквуд, А я за шо) власне, що не здаватися.
Пишіть короткий план книги. Хоча б в загальних рисах, тоді у вас не буде таких завтиків
Єва Родзинка, Дякую за пораду❤️
Ох, Еміліє, це так життєво! Мені здається, кожен автор стикається з цим "муза вимкнула Wi-Fi". Коли дедлайни підпирають, а голова вирішує взяти відпустку – це просто класика жанру!
Я особисто борюся з цим станом, дозволяючи собі трохи "посачкувати", але з чітким дедлайном для повернення. Інколи допомагає просто зміна обстановки або прогулянка на свіжому повітрі. А ще мені дуже допомагає музика, або ж я переключаюсь на інший вид творчості, щоб "обдурити" мозок і дати йому відпочити від основного завдання. Спробуйте!
Дякую за таку відвертість і за те, що поділилися цією проблемою. Дуже важливо знати, що ти не один у таких "творчих муках"! Бажаю, щоб муза завжди була на зв'язку!
Ася Рей, Це дійсно класика жанру — коли натхнення ніби пішло в ліс, а тобі сидіти й видавати геніальність. Дуже тішусь, що ви відгукнулись. Бо й справді — знати, що не ти один у цих «творчих муках» — вже неабияке полегшення!
Нехай наша муза завжди має стабільний зв’язок!
Оу так, у мене така ж сама ситуація. Що правда герої в голові вже сім'ю будують і все як у фільмі. А в житті сидиш і просто дивишся на чистий аркуш і все. Або просто напишеш. «Привіт – сказав він.» Ну і на цього кінець. Я думаю в такій ситуації або писати тоді коли у мене ж час чи коли голова забита ідеями (у мене це вночі.) Або дати собі відпочинок чи робити щось спільне з книгою. Малювати героїв, слухати музику (можна зробити спеціальний плейлист з піснями які підходять під книгу) Я думаю, що є багато варіантів але для кожного є свій) Інколи навіть краще писати хоч по п'ять хвилин на день. Навіть якщо це буде декілька слів, а не пів розділу. Хоча інколи потрібно дізнатися що тебе тормозить? Зупинився на не цікавому? Герої майже нічого не роблять? Думаю краще спочатку дізнатися причину, а потім вже вирішувати, що робити)))❤️✨
Торі Елін, Боже, як знайомо. Це відчуття, коли в голові вже сценарій на 2 сезони, а на аркуші лише: «Привіт — сказав він» — просто безцінне!
І дуже згодна: іноді не бракує натхнення — бракує «мосту» між ідеєю і словами.
Дякую вам за класні поради
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати