Колись давно, коли я вперше дивилася «Щоденники вампіра», в моїй уяві народився образ дівчини — не схожої на інших. Вона була сильною, але зламана. Магічною, але проклятою. Вона не залишила мене й досі.

Це був лише початок.

З роками до неї прийшли інші — темний, небезпечний незнайомець, старі прокляття, сни, які стають підказками, і спокуси, від яких важко відмовитися. Мене надихали дарк-романи, містичне фентезі, книжки, які залишають слід у душі, й серіали, що змушують серце битися швидше.

Я довго носила в собі цю історію. Вона визрівала з кожним днем — набиралася сили, болю й пристрасті. І тепер я нарешті готова розповісти вам її.

Я не знаю, чи ви полюбите моїх героїв — проклятих, вразливих, таких живих — так само, як полюбила їх я. Але дуже сподіваюся.

Дякую, що ви зі мною. І… ласкаво прошу в темряву. Вона кличе.

Ваша Лея Рейвен