Колись давно, коли я вперше дивилася «Щоденники вампіра», в моїй уяві народився образ дівчини — не схожої на інших. Вона була сильною, але зламана. Магічною, але проклятою. Вона не залишила мене й досі.
Це був лише початок.
З роками до неї прийшли інші — темний, небезпечний незнайомець, старі прокляття, сни, які стають підказками, і спокуси, від яких важко відмовитися. Мене надихали дарк-романи, містичне фентезі, книжки, які залишають слід у душі, й серіали, що змушують серце битися швидше.
Я довго носила в собі цю історію. Вона визрівала з кожним днем — набиралася сили, болю й пристрасті. І тепер я нарешті готова розповісти вам її.
Я не знаю, чи ви полюбите моїх героїв — проклятих, вразливих, таких живих — так само, як полюбила їх я. Але дуже сподіваюся.
Дякую, що ви зі мною. І… ласкаво прошу в темряву. Вона кличе.
Ваша Лея Рейвен
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати