Звідки з’явилася ця історія…

Колись давно, коли я вперше дивилася «Щоденники вампіра», в моїй уяві народився образ дівчини — не схожої на інших. Вона була сильною, але зламана. Магічною, але проклятою. Вона не залишила мене й досі.

Це був лише початок.

З роками до неї прийшли інші — темний, небезпечний незнайомець, старі прокляття, сни, які стають підказками, і спокуси, від яких важко відмовитися. Мене надихали дарк-романи, містичне фентезі, книжки, які залишають слід у душі, й серіали, що змушують серце битися швидше.

Я довго носила в собі цю історію. Вона визрівала з кожним днем — набиралася сили, болю й пристрасті. І тепер я нарешті готова розповісти вам її.

Я не знаю, чи ви полюбите моїх героїв — проклятих, вразливих, таких живих — так само, як полюбила їх я. Але дуже сподіваюся.

Дякую, що ви зі мною. І… ласкаво прошу в темряву. Вона кличе.

Ваша Лея Рейвен

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Подяка ˚⊹♡
Пам’ятаєте мій блог про матеріалізацію думок, бажань, мрій… Хто пропустив — це тут. https://booknet.ua/blogs/post/428763 Так ось, сьогодні хотіла поділитися з вами однією цікавою подією… Для мене значущою… (Це в продовження
Поговоримо про атмосферу книги?
Привіт, любі ❤️ Давайте трохи поговоримо про атмосферу книг. Я обожнюю коли в книзі є детальні описи, бо саме вони створюють атмосферу історії. Але нещодавно побачила відео, де дівчина говорила про те, що ненавидить довгі
Ну що, мої темні... Знайомтеся з новим Метеликом
Привіт, мої хороші! Я до вас не з порожніми руками. У мене нарешті дозріла нова історія. І, чесно кажучи, я сама від неї трохи під враженням. Вона називається «Ніхто не дізнається», і це, мабуть, найтемніша книга,
Про автора
А ось і я). Кому було цікаво, хто я і як живу. Коротко про себе: мені 29, живу в Одесі з минулого року, кочую Україною з 23-го. Родом я з Київщини, тому часто буваю в Києві та області. Встигла пожити в Ізмаїлі два роки, де й почала
Ірина у Влада, а він...
Вітаю, букнетівці! ❤️ Ірина прийшла до Влада, а він... Робіть висновки самі... зокрема, чи варта книга вашої уваги. До біса! Він веде мене своїми коридорами, як колись — за руку. А я навіть не бачу, куди йду. Стіни, двері,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше