Розповідаю:
Лежу я значить, читаю книгу, і поки читаю рядки, в голові я: 1 - уявляю те, про що читаю; 2 - відчуваю емоції щодо того, про що читаю; 3 - обдумовую те що читаю; 4 - і найдивніше - це те, що поки я чорт забирай читаю - до мене прилітають в голову нові й старі образи, нові події, повороти сюжету для своєї ж книги... Це все просто одночасно відбувається... Я ж читаю книгу іншого автора, історія якої зовсім ніяк не схожа на мої історії. Мозок, ти що робиш? (але мені це подобається, продовжуй :) )
Чи є у вас така особливість? Чи я може трохи божевільний?.. (0_о)
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене так само)))
І це круто
Христина Вілем, Так))
Теж дуже часто в моїй голові вібдувається таке. І мені це подобається. Але є моменти коли мені треба бути зосередженій, а це все відволікає і заторможує процес)
Емілія Блеквуд, Так, розумію. Все ж таки є мінуси в такої особливості мозку. Іноді треба побути з чистою головою, а думки все лізуть і лізуть
Я книжки, наче те кіно дивлюсь. )) А ідеї... Я навіть не можу сказати коли мені спаде на думку наступна. Можу просто якийсь відосик дивитись і тут оце питання в голові: "А що як...?" І понеслось...
Сергій Брандт, особливо легко з азійцями. Це не расизм - не стріляйте)) Просто дорами зробили свою страшну справу)))
Я ідеї скрізь бачу. А ще, як фотграф - гарні локації та позувння)))). Це діагноз!!!)))
Марина Мелтон, Хехе))
В мене также ж))
А не могу плакали Або сміятися поки читаю, коли на роботі пробтрала, то мені прийшла в голову нова книга, а коли дома мию посуду, сюжети и т д)))
TechnoHawk, Так))
Прям мої відчуття, коли читала підручник по сопромату...
Анна Лященко, :)
інколи буває коли ти такий читаєш: «…і вона простягнула руку…»
А мозок такий: «А що, якби твоя героїня простягнула руку, а там — рана, яку йому завдала ще десять років тому його матір, яка…»
І покотилось.
Ні, ти не божевільний.
Ти просто автор, в голові якого вічно відкрита студія фантазії 24/7.
І це прекрасно.
(…поки ти не лізеш в холодильник о третій ночі, шепочучи: «А якщо цей герой... таки вбив брата…»)
Так що, так — знайомо. І, ні — не лікується
Але ми й не хочемо, правда ж?
DEKLIN, Так, звісно не хочемо, хай буде, це топово))
Але ще було б класно, якби всі думки й фантазії одразу можна було винести з голови, бо щоб винести їх, треба сидіти виписувати, роздумовувати потім, згадувати щось і т.д.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати