Додано
09.07.25 11:10:32
Моя сестра ненавидить метафори.
А я — ні. Але іноді хочеться просто написати "він подивився", а не "поглядом зняв шкіру".
Коли я пишу, мій мозок автоматично вмикає режим "поетичне натхнення 3000". Чи це завжди доречно? Ха! Зовсім ні. Але воно лізе, як кіт на ноутбук — нахабно, вперто і з відчуттям важливості, що без цього ніяк.
От скажімо:
"Він поставив чашку на стіл, як гранату без чеки."
А моя сестра каже:
— Ти що, зварила йому каву чи втягуєш у третю світову?
І має рацію. Бо я просто хотіла написати: "він обережно поставив чашку". Але ні — мусить бути напруження, трилер, небезпека і трохи драми. Хоча кави він просто не хотів розлити і був дуже напружений при розмові з Алісою.
Метафори — це як спеції. Трохи — смачно. Багато — піца перетворюється на пекельне карі.
Я люблю метафори. Вони — моя слабкість. Мені здається, що без них речення звучить як сире м’ясо без солі.
Але часто ловлю себе на тому, що переборщила:
"Він ішов до неї, як корабель, що пливе крізь бурю почуттів."
(Тобто довго, повільно і з ймовірністю затонути.)
Або це моє улюблене.
"Він наближався до неї, як хижак до здобичі."
(Він йшов до неї повільно, зосереджено. Не відводив погляду.)
" звук їхніх тіл лунав, як ляпання хвиль по тілу корабля, що от-от потоне"
( Всі можуть уявити цей звук? Отож)
"Її очі були, як Wi-Fi у селі — то зникають, то ловляться."
(Сучасна класика. доречі я зараз в селі і з цим біда)
Але чому ми взагалі пишемо метафори? ( Впевнена є ті, хто їх взагалі не використовує)
Бо "він подивився" — це нудно. А "погляд, як лезо" — вже якось болить.
Я знаю, що метафори — це спосіб показати глибше. Не просто розповісти, а змусити читача відчути. Не сказати "вона сумна", а дати їй дивитись у вікно, де дощ, і ще кіт на неї образився.
Але правда в тому, що іноді вистачає сказати просто:
"Він подивився на неї так, ніби вона щойно сказала, що не любить піцу."
(Іронічно. Легко. І метафора працює, бо всі знають, цей погляд.)
21 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА мені подобається ваш текст. Всі книги різні, і легко читаються. і я бачу ваш ріст, як автора.
.
Вікторія, Щиро дякую мені приємно це чути ❤️
Вибач, як ми вже обговорювали, я чомусь їх сприймаю дійсно якось прямо і недоречно! Але це не говорить, що твої тексти погані це просто я так сприймаю...
Тетяна Черкасова, Дякую ❤️❤️❤️ Я ціную твою підтримку ✨
Метафори дуже класна штука, згодна)) Але у всьому краще зберігати баланс) З Ваших про чай і піцу особливо сподобалось))) Ну і про чашку, дуже цікаво:))
Марина Тітова, Дякую за відгук ❤️ Я себе стримує ну ось це " погляд, як лезо" ну як без цього обійтися))
Ні, метафори — це чудово, сам їх використовую в текстах, але, як кажуть поляки, co zanadto — to nie zdrawo )))
Або можна ще порівняти зі спеціями в стравах. "Він поглядом зняв шкіру" — це прям як найгостріший в світі перець))
Сергій Брандт, Дякую за відгук. У нас також так кажуть " Що занадто то не здраво"
А ось це поглядом зняв шкіру, від цієї фрази, аж мороз по шкірі, вона прекрасна)))❤️❤️
У тебе дуже багато крутих словесних зворотів) Я навіть хотіла щось виписувати, настільки вдало це звучало)
Світлана Романюк, У мене простий текст. У "Подарунку" ставка на сюжеті. А у тебе багато фраз, які варті уваги)
Моя непопулярна думка.
Такі обороти, як ви наводите в приклад (це не зовсім метафора, а метафоричне порівняння, але це деталі) прикрашають текст і є невід'ємним елементом літератури.
АЛЕ.
Не без допомоги ШІ їх в деяких сучасних текстах перебір.
Вони не мусять бути в КОЖНОМУ абзаці.
Можете кидати помідори.
Марія Залевська, ❤️
А як ще без них?
Світлана Романюк, Ти автор. Це твоя історія. Я роблю так як вважаю за потрібне. І я вважаю, що роблю це не даремно.
Як хижак до здобичі - то прямо класика жанру ☺️❤️❤️❤️
Анжеліка Вереск, І кісточки побіліли))) Ха-ха
Як я розумію вашу сестру)))
Ангеліна Соломка, Отож, з цією обстановкою в країні, у мене все як не кульмінаційний вибух, так граната без чеки))) Але я борюсь в творі, який в мене зараз в процесі їх вже майже нема. Дякую за відгук ❤️
Я дуже люблю метафори та філософські роздуми! Кайф просто! ♥️♥️
ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР, Я також, але з цим потрібно якось боротися, читачам не подобається))
Що до філософських роздумів нічого не маю проти, люблю такі книги де можна подумати і зробити замітку)))
Якщо автор сам дописує або змінює щось у власному творі — це його законне право.
А от коли такими дописуваннями займається перекладач — виникає питання професійної етики. У такому випадку краще вже скористатися штучним інтелектом, який принаймні не намагається додати “від себе”.
Наталія Шепель, Цілком слушне зауваження. Бо перекладач — це не співавтор. Його завдання — передати стиль і сенс, а не "покращити, як йому заманеться"
Хоча, якщо користуватися Ші для перекладу, і не настроїти правильно, він також буде додавати слова від себе. Ще той фантазер. Дякую за відгук ❤️❤️❤️
Використовую, бо без них текст здається сухим) Однак лише там, де відчуваю це доречним☺️❤️
Анжеліка Горан, Я також їх люблю, а читачів моїх це бісить. Навіть отой " погляд, як лезо"))
Мені якось під книгою писали, що там багато метафор, ефеменізмів, філософських роздумів. Тож метафори то не моє, але використати їх так і хочеться, так само як і філософські роздуми. Втім, зараз стараюся писати більш природно, і мені подобається, хоч і по філософствувати так і тягне)))
Світлана Романюк, ❤️❤️❤️
Іноді використовую. Вважаю, що невелика кількість метафор допомагає краще запам'ятовувати текст.
Юлія Вирва, Я також так вважаю)))
Ніколи не замислювалась) Як на мене, метафора в першу чергу має бути доречна. А не просто для краси. Якщо вони перетворюються на спотикачки в тексті, втрачається його сенс. Тоді краще переключитися на поезію - там вони зайвими не будуть.
Дієз Алго, А як ви відноситесь до метафори " Він наближався, як хижак до своєї здобичі?" Це перебор, чи ні?
Я теж люблю метафори, ледве стримуюсь ☺️
Софія Анрі, Не розумію, чому вони їх не люблять)
Так, це проблема багатьох нашого покоління. Ми росли на книгах, де одне речення могло займати цілий абзац. Зараз вже так не пишуть. Доводиться пристосовуватися до сучасних трендів, щоб нове покоління краще розуміло писанину. Нещодавно дізналась, що вони ще й приймають «:)», як прояв пасивної агресіі. Боже, які ми старі :)
Світлана Романюк, Впевнена, що якось впораємося
Хахах, ой, у мене подруга така ж сама. Не сприймає метафор як метафору, а наче щось пряме і недоречне.
Світлана Романюк, Та чого, головне, щоб вам як автору слово лягало, як треба) Тоді твір буде повноцінним))) До речі, я в вашому лагері, бо обожнюю метафори. Це кайф:)
Дуже люблю метафори❤️ Але намагаюся не зловживати. Колись випадково в Ютубі подивилася, як блогер розбирав, метафори авторів у книгах. Я то розуміла, що вони хотіли сказати, але теж сміялася добряче. Не у всіх така багата уява, як у авторів❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Отож. Чучуть можна, але не зловживати))
Ну як то воно література без метафори? Звісно, не переборщити, аби не був суцільний пафос, але й просто "він глянув", "вона сказала", описувати все виключно так, як воно називається, – буде якась "інвентаризація буденності" (не моя фраза))
Dana N, Отож, а деяким людям це не подобається.
Не вмію використовувати метафори((
Іноді намагаюся, а потім через деякий час перечитую і бачу, як же криво воно звучить. Мені легше написати все прямо
Світлана Бонд, Буду вчитися у вас. Мені дуже подобається ваш стиль письма
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати