Додано
07.07.25 21:35:32
Відчуття після розділів.
Любі автори, як переживаєте ви проблеми ваших героїв?
Так, тяжкий період у моєї героїні. А я, пишучи останні розділи, час від часу зупиняюсь щоб стерти сльози. Мені подобається, що вдається передавати картинку в голові словами, що можуть торкатись так же глибоко. Але часом це буває складно.
Багатьом відгукуються ці проблеми, тому сподіваюсь вони торкнуться найпотаємніших куточків сердець читачів.
А тепер можна і відпочити. Біжіть читати нові розділи і гарного настрою!!
Дякую за підтримку!
А як бонус ось вам візуал Кейт і Леона


Enn Berns
58
відслідковують
Інші блоги
Пс! Привітики╰( ̄ω ̄o) Так. Так. Ви правильно потрапили. Арти 48 частини тут ψ(`∇´)ψ Ловіть смачненьке оновлення: 48 частина А ось тут смачненькі арти з вампірчиком (~ ̄▽ ̄)~Я тут мій Смаколику ✨"Вампір
Я з занепокоєнням дивлюся на третє яйце. Пора б уже й останньому малюкові побачити світ. Й ось, нарешті, тишу раннього ранку прорізає потужний, упевнений тріск. Це не боязке постукування, а справжній вибух життєвої сили.
(картинка клікабельна) Як візуалізація від Gemini сформувала хобі та пристрасть Назара Попросила я його, значить, злбразити мені арт, де Назар чекає на Рі-рі піж під'їздом. Він має бути на машині, стояти біля неї. Ще
Я довго мовчала. Писала. Стирала. Переписувала. Лягала спати о четвертій і прокидалась із її думками в голові. Тепер книга готова з вами познайомитись. Історія про фіктивний шлюб стара як світ. Але чи бачили ви контракт,
Поки я тут то сиджу в глухому куті, то строчу і тішуся, як класно виходить, закидаю пасхалки, підтексти різні сюжетні лінії в Другій частині книги, то можна хоча би викласти Пролог до неї, щоб не було великої паузи.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний візуал.
Я важко переживаю, бо пишу про історичних постатей, які дійсно жили у певний період. Тому якщо вони помирали, то не лише на сторінках моїх книг
Ріна Март, Ой, це точно( Бажаю вам сил і натхнення!
Дякую.
Які гарнюні✨️❤️ Бувають і сльози, і сміх) Така вже я емоційна))
Анжеліка Горан, Емпати тут)) Дякую!
Ооо, знайоме до болю.
У мене герої часом страждають так, що я сиджу з ноутом як персонаж з мемів: одна рука на серці, друга витирає сльози, а губи шепочуть: “пробачте, діти, але сюжет...”.
Але найбільше вражає саме це відчуття — коли не вигадуєш, а проживаєш з ними. Не ведеш героя, а йдеш поруч. І коли болить — болить обом.
Мені здається, такі сцени й роблять історії живими. Бо коли автор відчуває — відчуває і читач. А якщо героїня плаче, а ти ще й музику вдало підібрав… усе, знищено, терапія безкоштовна
Дякую за теплий пост. І візуал! Боги як же це гарно)))
DEKLIN, Щиро дякую за розуміння. Про музику то точно) А я саме складаю плейлист для прочитання і сама ж і випробовую його.)
Та ситуація, коли зовсім недавно читаючи умовно скаржилась на інших авторів за страждання головних героїв їх книг, а теппер і сама себе проклинаю хаха Але ж то заради сюжету. Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати