Додано
07.07.25 21:35:32
Відчуття після розділів.
Любі автори, як переживаєте ви проблеми ваших героїв?
Так, тяжкий період у моєї героїні. А я, пишучи останні розділи, час від часу зупиняюсь щоб стерти сльози. Мені подобається, що вдається передавати картинку в голові словами, що можуть торкатись так же глибоко. Але часом це буває складно.
Багатьом відгукуються ці проблеми, тому сподіваюсь вони торкнуться найпотаємніших куточків сердець читачів.
А тепер можна і відпочити. Біжіть читати нові розділи і гарного настрою!!
Дякую за підтримку!
А як бонус ось вам візуал Кейт і Леона


Enn Berns
56
відслідковують
Інші блоги
Той самий світ. Але на п'ять із половиною років раніше. Інші герої, інші долі, інші випробування. Але дещо все-таки буде знайоме. ? Так, у новому романі з'явиться один персонаж, якого ви вже знаєте. Хто саме? А от
Я за тебе заплатила "...розкішне, як грива лева, біляво-руде волосся аж хотілось пропустити крізь пальці. Незвичні блакитні очі... Світла шкіра з розсипом веснянок. Безтурботна усмішка. Черін сфотографувала ілюстрацію
Привіт, мої любі Спокусники! Знижка на неординарну історію кохання ❤️ Письменниця, яка замовила ескорт… "Замов мене" 10% Я замовила ескортника. Не тому, що мені потрібен інтим. Мені потрібен досвід. Я письменниця,
— Що ти хочеш, щоб я зробив? Позбувся гарему? — Це більше не має жодного значення, — хитнула головою вже я. — Я не збираюсь у тебе нічого просити. Почувши це, чорт знову загарчав. Комусь, схоже, не подобались мої
Привітики☺️✨️
Мої любі, я до вас із цікавинкою від Капо та Єви з книги Вагітна від Капо ❤️
Сьогодні вони вже приїдуть в Одесу, а там... там майбутня свекруха, яка знає про стосунки Єви з кузеном Даміана... Гадаєте,
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний візуал.
Я важко переживаю, бо пишу про історичних постатей, які дійсно жили у певний період. Тому якщо вони помирали, то не лише на сторінках моїх книг
Ріна Март, Ой, це точно( Бажаю вам сил і натхнення!
Дякую.
Які гарнюні✨️❤️ Бувають і сльози, і сміх) Така вже я емоційна))
Анжеліка Горан, Емпати тут)) Дякую!
Ооо, знайоме до болю.
У мене герої часом страждають так, що я сиджу з ноутом як персонаж з мемів: одна рука на серці, друга витирає сльози, а губи шепочуть: “пробачте, діти, але сюжет...”.
Але найбільше вражає саме це відчуття — коли не вигадуєш, а проживаєш з ними. Не ведеш героя, а йдеш поруч. І коли болить — болить обом.
Мені здається, такі сцени й роблять історії живими. Бо коли автор відчуває — відчуває і читач. А якщо героїня плаче, а ти ще й музику вдало підібрав… усе, знищено, терапія безкоштовна
Дякую за теплий пост. І візуал! Боги як же це гарно)))
DEKLIN, Щиро дякую за розуміння. Про музику то точно) А я саме складаю плейлист для прочитання і сама ж і випробовую його.)
Та ситуація, коли зовсім недавно читаючи умовно скаржилась на інших авторів за страждання головних героїв їх книг, а теппер і сама себе проклинаю хаха Але ж то заради сюжету. Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати