Додано
07.07.25 21:35:32
Відчуття після розділів.
Любі автори, як переживаєте ви проблеми ваших героїв?
Так, тяжкий період у моєї героїні. А я, пишучи останні розділи, час від часу зупиняюсь щоб стерти сльози. Мені подобається, що вдається передавати картинку в голові словами, що можуть торкатись так же глибоко. Але часом це буває складно.
Багатьом відгукуються ці проблеми, тому сподіваюсь вони торкнуться найпотаємніших куточків сердець читачів.
А тепер можна і відпочити. Біжіть читати нові розділи і гарного настрою!!
Дякую за підтримку!
А як бонус ось вам візуал Кейт і Леона


Enn Berns
58
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, дорогі друзі!✨ Отже, як і було обіцяно, публікую блог з переліком конкурсних творів авторів, що забажали долучитися до марафону взаємної підтримки — взаємного читання. Тож, перелік тих творів, що вже
Як я казала, "Еклектика" - це книга-серіал, тож перша "серія"/частина/арка завершена. Якщо є бажання, можна ознайомитись ❤
Ви коли-небудь стикались із булінгом на тему: "Занадто великі у вас апетити". Ні? Відчуття не дуже приємне, коли постійно поруч хтось харчується повітрям та листям шпинату, або яблуком зі шматочком льоду, а ти з невгамовно голодним
Що ви очікуєте від позначки 18+ і «дуже відверто»? Чи привертають вашу увагу такі книги? Чесно зізнаюся: прийшовши на Букнет, я зовсім не планувала писати відверті історії. Але згодом, радше як експеримент, з’явилася
Вітаю, друзі!✨ У новому розділі приквела ми станемо свідками двох заворушень, що розгортатимуться паралельно у двох часах: коли Ґладіс була геть малою, і коли подорослішала. З'ясуємо нарешті з чого все почалося... Ґладіс
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний візуал.
Я важко переживаю, бо пишу про історичних постатей, які дійсно жили у певний період. Тому якщо вони помирали, то не лише на сторінках моїх книг
Ріна Март, Ой, це точно( Бажаю вам сил і натхнення!
Дякую.
Які гарнюні✨️❤️ Бувають і сльози, і сміх) Така вже я емоційна))
Анжеліка Горан, Емпати тут)) Дякую!
Ооо, знайоме до болю.
У мене герої часом страждають так, що я сиджу з ноутом як персонаж з мемів: одна рука на серці, друга витирає сльози, а губи шепочуть: “пробачте, діти, але сюжет...”.
Але найбільше вражає саме це відчуття — коли не вигадуєш, а проживаєш з ними. Не ведеш героя, а йдеш поруч. І коли болить — болить обом.
Мені здається, такі сцени й роблять історії живими. Бо коли автор відчуває — відчуває і читач. А якщо героїня плаче, а ти ще й музику вдало підібрав… усе, знищено, терапія безкоштовна
Дякую за теплий пост. І візуал! Боги як же це гарно)))
DEKLIN, Щиро дякую за розуміння. Про музику то точно) А я саме складаю плейлист для прочитання і сама ж і випробовую його.)
Та ситуація, коли зовсім недавно читаючи умовно скаржилась на інших авторів за страждання головних героїв їх книг, а теппер і сама себе проклинаю хаха Але ж то заради сюжету. Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати