Додано
07.07.25 21:35:32
Відчуття після розділів.
Любі автори, як переживаєте ви проблеми ваших героїв?
Так, тяжкий період у моєї героїні. А я, пишучи останні розділи, час від часу зупиняюсь щоб стерти сльози. Мені подобається, що вдається передавати картинку в голові словами, що можуть торкатись так же глибоко. Але часом це буває складно.
Багатьом відгукуються ці проблеми, тому сподіваюсь вони торкнуться найпотаємніших куточків сердець читачів.
А тепер можна і відпочити. Біжіть читати нові розділи і гарного настрою!!
Дякую за підтримку!
А як бонус ось вам візуал Кейт і Леона


Enn Berns
56
відслідковують
Інші блоги
«- Стій... Каю, стій, - мій голос зірвався на хрипкий шепіт, а по щоках потекли сльози. - Пробач. Я не можу.
- Чорт, - глухо вилаявся він, важко дихаючи. - Зараз не найкращий момент, щоб передумати, Міро». Спроба
? Спойлер до нового розділу Вона погодилася на цей шлюб заради мами. Заради грошей на операцію. Заради можливості дізнатися правду про тітку. Але Корсак, здається, вирішив ускладнити їй життя ще більше. Він знає, яку
Пацюк Червоній Схованка лютого звіра Враження від перших 25 сторінок Ну що, продовжуємо нашу рубрику «ТипуРецензії»! Сьогодні ділюся першими враженнями від книги «Схованка Лютого Звіра». Одразу попереджаю:
Привітики, мої хороші! Я до вас із новинкою ❤️☺️ Ця книга буде безкоштовною протягом усього процесу написання, тож якщо любите читати історії без оплати, запрошую приєднатися! Тільки не відкладайте на потім, адже
Я знаю, що фінал роману «Поза його правилами» залишив у багатьох із вас біль, запитання і, можливо, навіть образу на мене. Особливо через Алекса… Чому він загинув? Чому я не подарувала йому та Ніці того щастя, на
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний візуал.
Я важко переживаю, бо пишу про історичних постатей, які дійсно жили у певний період. Тому якщо вони помирали, то не лише на сторінках моїх книг
Ріна Март, Ой, це точно( Бажаю вам сил і натхнення!
Дякую.
Які гарнюні✨️❤️ Бувають і сльози, і сміх) Така вже я емоційна))
Анжеліка Горан, Емпати тут)) Дякую!
Ооо, знайоме до болю.
У мене герої часом страждають так, що я сиджу з ноутом як персонаж з мемів: одна рука на серці, друга витирає сльози, а губи шепочуть: “пробачте, діти, але сюжет...”.
Але найбільше вражає саме це відчуття — коли не вигадуєш, а проживаєш з ними. Не ведеш героя, а йдеш поруч. І коли болить — болить обом.
Мені здається, такі сцени й роблять історії живими. Бо коли автор відчуває — відчуває і читач. А якщо героїня плаче, а ти ще й музику вдало підібрав… усе, знищено, терапія безкоштовна
Дякую за теплий пост. І візуал! Боги як же це гарно)))
DEKLIN, Щиро дякую за розуміння. Про музику то точно) А я саме складаю плейлист для прочитання і сама ж і випробовую його.)
Та ситуація, коли зовсім недавно читаючи умовно скаржилась на інших авторів за страждання головних героїв їх книг, а теппер і сама себе проклинаю хаха Але ж то заради сюжету. Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати