Додано
07.07.25 21:35:32
Відчуття після розділів.
Любі автори, як переживаєте ви проблеми ваших героїв?
Так, тяжкий період у моєї героїні. А я, пишучи останні розділи, час від часу зупиняюсь щоб стерти сльози. Мені подобається, що вдається передавати картинку в голові словами, що можуть торкатись так же глибоко. Але часом це буває складно.
Багатьом відгукуються ці проблеми, тому сподіваюсь вони торкнуться найпотаємніших куточків сердець читачів.
А тепер можна і відпочити. Біжіть читати нові розділи і гарного настрою!!
Дякую за підтримку!
А як бонус ось вам візуал Кейт і Леона


Enn Berns
56
відслідковують
Інші блоги
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Привіт, дорогі читачі! Мене звати Міра Грант, і це мій перший крок у світ літератури. Зізнаюся відверто: раніше я ніколи не писала книжок. Але в якийсь момент я просто відчула бажання створити щось своє, сісти й викласти
✨ Друзі, у мене анонс! Я почала публікацію нової історії Ти моє натхнення Ця книга довго чекала свого часу, і ось нарешті перші розділи вже на сайті! Це фентезі про двох людей, які за всіма законами мають бути
Усім теплого першого осіннього дня ❤️ Сподіваюся, кожен з вас знайде щось приємне цього дня ☘️ Історія "Моя згуба" також розвивається восени: Дівчина Яна тікає з дому в інше місто, щоб здійснити свою мрію
Я нікуди не зникла Готую для вас новинку з літнім вайбом. Як вам таке? Вона буде невелика, романтична й легка
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний візуал.
Я важко переживаю, бо пишу про історичних постатей, які дійсно жили у певний період. Тому якщо вони помирали, то не лише на сторінках моїх книг
Ріна Март, Ой, це точно( Бажаю вам сил і натхнення!
Дякую.
Які гарнюні✨️❤️ Бувають і сльози, і сміх) Така вже я емоційна))
Анжеліка Горан, Емпати тут)) Дякую!
Ооо, знайоме до болю.
У мене герої часом страждають так, що я сиджу з ноутом як персонаж з мемів: одна рука на серці, друга витирає сльози, а губи шепочуть: “пробачте, діти, але сюжет...”.
Але найбільше вражає саме це відчуття — коли не вигадуєш, а проживаєш з ними. Не ведеш героя, а йдеш поруч. І коли болить — болить обом.
Мені здається, такі сцени й роблять історії живими. Бо коли автор відчуває — відчуває і читач. А якщо героїня плаче, а ти ще й музику вдало підібрав… усе, знищено, терапія безкоштовна
Дякую за теплий пост. І візуал! Боги як же це гарно)))
DEKLIN, Щиро дякую за розуміння. Про музику то точно) А я саме складаю плейлист для прочитання і сама ж і випробовую його.)
Та ситуація, коли зовсім недавно читаючи умовно скаржилась на інших авторів за страждання головних героїв їх книг, а теппер і сама себе проклинаю хаха Але ж то заради сюжету. Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати