Додано
07.07.25 21:35:32
Відчуття після розділів.
Любі автори, як переживаєте ви проблеми ваших героїв?
Так, тяжкий період у моєї героїні. А я, пишучи останні розділи, час від часу зупиняюсь щоб стерти сльози. Мені подобається, що вдається передавати картинку в голові словами, що можуть торкатись так же глибоко. Але часом це буває складно.
Багатьом відгукуються ці проблеми, тому сподіваюсь вони торкнуться найпотаємніших куточків сердець читачів.
А тепер можна і відпочити. Біжіть читати нові розділи і гарного настрою!!
Дякую за підтримку!
А як бонус ось вам візуал Кейт і Леона


Enn Berns
58
відслідковують
Інші блоги
Я сьогодні просто не можу не радіти за своїх дівчат! Вони в мене — справжні зірочки, і, здається, їм там дуже добре разом із вами, читачами. Книга «Сваха під прикриттям» уже цілий місяць стабільно тримається на
Привіт всім. Я продовжую розповідати вам про майбутню новинку. Тепер наші головні герої говорять самі за себе. Павло про Ясю. Мій тихий якір: Знаєте, раніше я думав, що сила — це голос, який перекрикує стадіон. Але
Анотація: Костя працює провідником у поїзді, але вміє перетворюватися на автора жіночих любовних романів. При цьому його власне життя сповнене самотності, недописаних глав і болю. Він шукає натхнення у поїздах,
На що здатний ШІ. Штучний інтелект вміє багато. Помилки в тексті вишукує не гірше за людину. Втім, і власних припускається з не меншою легкістю. А ще має нестримне бажання допомагати ближньому. От і мені, коли я вирішила
Добрий день, читачі! Сьогодні діє 25% скидка на мою книгу Як приручити Лева Анотація до книги "Як приручити Лева" Жінки для мене — аксесуар. Я завжди ставився до них як споживач. Мене це влаштовує, а їх... не
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний візуал.
Я важко переживаю, бо пишу про історичних постатей, які дійсно жили у певний період. Тому якщо вони помирали, то не лише на сторінках моїх книг
Ріна Март, Ой, це точно( Бажаю вам сил і натхнення!
Дякую.
Які гарнюні✨️❤️ Бувають і сльози, і сміх) Така вже я емоційна))
Анжеліка Горан, Емпати тут)) Дякую!
Ооо, знайоме до болю.
У мене герої часом страждають так, що я сиджу з ноутом як персонаж з мемів: одна рука на серці, друга витирає сльози, а губи шепочуть: “пробачте, діти, але сюжет...”.
Але найбільше вражає саме це відчуття — коли не вигадуєш, а проживаєш з ними. Не ведеш героя, а йдеш поруч. І коли болить — болить обом.
Мені здається, такі сцени й роблять історії живими. Бо коли автор відчуває — відчуває і читач. А якщо героїня плаче, а ти ще й музику вдало підібрав… усе, знищено, терапія безкоштовна
Дякую за теплий пост. І візуал! Боги як же це гарно)))
DEKLIN, Щиро дякую за розуміння. Про музику то точно) А я саме складаю плейлист для прочитання і сама ж і випробовую його.)
Та ситуація, коли зовсім недавно читаючи умовно скаржилась на інших авторів за страждання головних героїв їх книг, а теппер і сама себе проклинаю хаха Але ж то заради сюжету. Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати