Добрий ранок вам, любі буркотуни. Виспались? Мені якось не вдалось. Важка ніч. Тримайте трохи проди на новинку — «Твоя солодка правда». Та пішли пити каву. А то без неї до вечора сьогодні не доживу. 

Цитата:

Добре, Всесвіте, коли я казала, що хочу жити солодким життям, я мала на увазі "безтурботним", а не з десертом на светрі! І те, що якби я була сама зараз, то хоча б спробувала той величезний шматочок крему, який сповзав по моїх грудях — ще ні про що не говорить! От зовсім! І розширені зіниці власника крамнички — теж! У нього просто все життя перед очима промайнуло в очікуванні моєї істерики. А я що? А я нічого... Дивлюсь, як сметаний крем капає з мене на підлогу й ледве стримуюсь, щоб не заплакати... От що за день то такий...? Ні дому, ні правди, ні десерту...он, геть вишенька покотилася...

Я так задивилася на цю спокусу, про яку мріяла останні хвилини, що навіть не помітила, як чоловік кинувся витирати серветками чорний светр. Чужі руки нахабно намагалися чи то виправити ситуацію чи то зробити все ще гірше, поки я зі здійнятими бровами завмерла на місці. Навпроти мене з таким же шокованим обличчям стояв велетень і тихцем пихав власника в ребро:

— Босе...босе... — шепотів він. — Що ви робите...? 

— Витираю нещасну дівчину з твоєї милості...! — гаркнув власник. — Я тобі скільки разів казав не збивати людей з ніг?! Ти за твої двадцять років досі не звик, що виріс?! Дай ще серветок, бовдуре! 

— Босе...! — все ще шепотів громила, переходячи на скиглення. — Що ви їй витираєте...! Вона ж вас засудить за домагання...! Припиніть вже...! 

— Які  ще... — почав було чоловік, перш ніж запнутися й усвідомити куди саме простягнув свої загребуші руки й з жахом відсмикнути їх. — Домагання...?

Ну й до схожої за атмосферою книги «Совість для диявола». 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб