Поки Валерія ("Найдовша ніч") вагається, в який бік направити черепаху, - до Юрія чи від нього, - я вирішила згадати інші свої історії, а точніше: враження, які героїні справили на героїв (і ці враження дуже різні!).

Андрій про Аллу ("Три оберти Землі навколо Сонця"):

Мимоволі він задивився на незнайомку: на її обличчі застиг сумний спокій на межі байдужості, Андрій ніколи не бачив такого виразу на обличчях молодих дівчат. Її шкіра була вологою і засмаглою. Медове волосся було зібране на потилиці, і від вологи в різних місцях визирали кучеряві пасма. Куточки темно-малинових, невеликих, але чітко окреслених, губ були трохи опущені. Верхня губа була пухкішою за нижню, через що відкидала на неї легку тінь, яка проникала в кожне заглиблення і складочку, забарвлюючи губи в колір розчавленої перестиглої малинової м'якоті, з одного боку, начебто приховуючи чуттєвість, яка читалась в м'яких лініях рота, а з іншого - закликаючи і спокушаючи. Андрію уявлялося, що і на смак ці губи - малинові.

Олег про Елю ("Гарячий сніг"):

Він серйозно й уважно подивився на Елю. Тільки зараз Войтов помітив, як вона змінилася після лазні: обличчя посвіжішало, волосся набуло об'єму і хвилястої структури.

 «Яка гарна...», - подумав він, не відводячи очей, що вивчають. І Еля своїх очей не відводила, даючи Войтову можливість милуватися собою.

І милуючись у відповідь.

Дмитро про Майю ("Мускус і Ваніль"):

Я згадував твій аромат: солодкий, немов медовий лікер або пізня весна. Він був солодким, але легким: медовий лікер, але не міцний; пізня весна, але прохолодна. Ти пахла якимось карамельним повітрям і ніжною пристрастю... І я мріяв вдихнути тебе хоча б ще раз у житті...

Влад про Ліду ("Один відсоток дива"):

«Дівчина не підійшла...» - подумки повторював засмучений і розсерджений Влад, крутячи в руці барабанну паличку. Схоже, що тепер йому підходить тільки одна дівчина. Та, яка удостоїла його лише їдкими провокаціями. Та, яка спокусила і обірвала на півдорозі. Та, яка про нього і думати забула і пішла на побачення з іншим. Та, яка проникла в його розум і душу, немов отруйний газ: раптово і непомітно. Отруйний газ з ефектом кокаїну.

Юрій про Леру ("Найдовша ніч"):

Дорофєєву подобалося в Лері абсолютно все: її кучеряве каштанове волосся нижче плечей із незрозумілим локоном на лобі, що імітує чубчик; її акуратний ніс із ледве вловимим горбочком; її худенька і струнка фігура з мініатюрним розміром ноги; її тонка витягнута шия; її нечаста, але така чарівна посмішка з невеликими рівними зубами; її високі вилиці з маленькими кругленькими щічками, вічно рум'яними від збентеження; її загострене підборіддя; її темно-сині очі, що нагадують небо, на якому запалюються перші зорі, - такі самі красиві й загадкові... Йому подобалося, як Валерія ходила, як говорила, як одягалася. Вона була вся така ніжна, легка, якась весняна й казкова...