Вітаю, любі!

Запрошую до одразу трьох нових розділів роману — Вкрадене серце, та пропустіть останні години знижки на роман — Умови контракту.

За знижкою сюди...

Два розділи, "Вкрадене серце" вже опубліковано третій буде незабаром.

Уривок.

— Здоров, Вілене! — здивовано вітається він і питає: — Щось трапилося, що ти тут? У тебе ж весілля, чи…

Вітаємося рукопотисканням, і я, пильно заглянувши в очі чоловіка, прошу:

— Марку Яковичу, нам потрібно поговорити… Але я хотів би наодинці, якщо можна.

Потерпаю, аби нас не побачила Аїда, бо вона точно не зрозуміє мене.

— Ходімо до мого кабінету, — люб’язно запрошує мій партнер, хоча на його обличчі занепокоєння.

Коли опиняємося у кабінеті, оглядаюся на Камінського.

— Марку Яковичу, весілля не буде. Ніякого, ні фіктивного, ні справжнього. Я за цей тиждень багато переосмислив. Котови справді намагаються використати мене, і в цьому я сьогодні переконався особисто, — переповідаю йому, що трапилося до приїзду сюди, й, видихнувши, додаю: — Але це ще не все.

— Але й цього достатньо, Вілене, — погоджується чоловік. — А я тебе попереджав, що ця сімейка веде нечесну гру.

Важко зітхаю й зізнаюся:

— Я прислухався до ваших слів, Марку Яковичу, але я їхав сьогодні до Маріанни, аби сказати їй, що справді не візьму її за дружину. Хотів попередити, щоб шукала собі когось іншого, бо я не приїду на церемонію… — видихаю та додаю: — А тут ось як вийшло, але це й на краще, бо я нещодавно закохався в іншу.

— От і чудово! — вдоволено посміхається Камінський.

Я ж напружуюся, адже зараз маю викласти всі карти перед своїм партнером, і саме це може змінити моє життя.

— Марку Яковичу, я закохався у вашу доньку, — випалюю правду, бо тягнути більше не можу.

Повисає напружена пауза, від якої дихати стає важко.

— У котру? — ошелешено перепитує чоловік...

Читати тут...

В вже завтра очікуйте на завершення історії Вілена та Аїди.

Приємного читання!