Ти виходиш із кімнати — і все ще здається, що його погляд за спиною. Теплий. Небезпечний. Немовби щось залишилось незавершеним, недосказаним. Ця глава саме така.

Атмосфера між персонажами — на межі. Те, що довго залишалося невисловленим, починає прориватись. Лія вперше стикається з наслідками: чужі дії, сказані слова, приховані правди — все тисне. І водночас притягує.

З’являється крихітна тріщина в дружбі. Напруженість, яка раніше тільки відчувалась, тепер стала очевидною. А ще — перше велике “а що, як усе не так?”

Це не просто вечір після вечірки. Це — перша ніч після великої зміни.

☞ Якщо ви ще не читали — саме час.

☟ Рада кожному коментарю. Твоя підтримка — моя мотивація ☻