Перезалив: Як і обіцяла - фото підземель ратуші

То яка ж на вигляд та в'язниця, яку досліджує Софія?

Колишнє тюремне приміщення знаходиться під міською ратушею, яка багато разів перебудовувалася.

Перша ратуша з'явилася у 1666 році (гарна дата, нє?)) ) невдовзі після надання місту Магдебурзького права і була дерев'яною. Там знаходився магістрат: суд та міська рада (2 і 3 поверхи). А внизу були розташовані лавки - крамниці. Якось їхня кількість сягнула двадцяти чотирьох!

                             

У 1672 році її вдосконалили, зробивши дерев'яно-кам'яною, проте такий проєкт не сподобався Анджею Потоцькому (бачте, граф не зацінив хоромів) і у 1677 році її розібрали.

Тож, у 1695 році на її місці постала нова ратуша, повністю кам'яна. 

                      

Її прототипом була ратуша у Гусятині, Тернопільської області, проте наша була значно вищою. Хрестоподібної форми споруда мала 9 поверхів і вежу з куполом. Довкола вежі на рівні п'ятого поверху розташовувалася галерея. На ній чатували дозорці. Вони пильнували за безпекою міста і за потреби трубили у сурми, аби сповістити містян про небезпеку. На цьому ж поверсі за годинником знаходилася кімната, де вартові ночували.

Час минав. Були зруйновані через пожежі та напади і друга, і третя ратуші. Четверта, на щастя, стоїть до нині.

Щодо підвальних приміщень.

Науковці переконані, що підземелля ратуші значно старіші, аніж то здається на перший погляд. Існувала ціла сітка тунелів, яка з'єднувала всі шість бастіонів (фортифікаційних або захисних споруд), палац Потоцьких, Тринітарський монастир, Собор Воскресіння та Колегіат Марії. Кажуть, що засновник міста граф Анджей Потоцький навіть міг проїхати каретою підземеллями до свого палацу.  Подейкують, ті підземні ходи вели до Галицького замку. Може й до костелу, описаного у "Загублених..." (Йоан гостинний іноді, прийме всіх).

Ринкова площа, де торгувала Гелена:

                  

Небезпечні в'язні, злодії, вбивці - для багатьох із них в'язниця під ратушею стала останнім прихистком. Адже, виходячи з дверей магістрату, вони одразу опинялися на площі Смерті (вона ж площа Ринок) - місці їхньої страти. Можна було і краму якого придбати, і там же  на аутодафе чиєсь глянути. Зручно, все для людей.

Одна з камер, де Софія вирішила з дурості прикувати себе кайданами:

              

А ось і загадкова крихітна камера-карцер, де навіть не було лави, а кайдани звисали прямісінько зі стелі. Нічогенька така розтяжка для спини:

              

Загалом, вельми атмосферне місце на 4 зірочки. Одну забрала, бо не видають постіль. Раджу зазирнути принагідно. Вас там уже чекають...

 

 

 

 

 

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олеся Глазунова
01.07.2025, 20:55:02

Дууууже атмосферно )))
Десь там точно блукає Бублик )

Показати 2 відповіді
Єва Лі
02.07.2025, 13:55:37

Олеся Глазунова, Нє-нє. Він по архівах, а не по казематах:) Та й ніколи йому. Він там Олесю рятує...чи то від Олесі рятується:)

avatar
Suzy Suz
02.07.2025, 13:50:53

Ого. Дуже класно і моторошно!

Леля Карпатська
02.07.2025, 13:55:35

Suzy Suz, Дякую! Така чайна ложка дьогтю в медовій бочці історії міста.

avatar
Єва Лі
02.07.2025, 13:54:08

У мене знову нема повідомлення про твій блог. Щось Не те з тим додатком. Коли приїду, сходимо туди разом:)

avatar
Анжеліка Вереск
01.07.2025, 22:11:29

Ого) нічого собі!))

Леля Карпатська
01.07.2025, 22:15:21

Анжеліка Вереск, Ну, емоції там неймовірні. Якщо йти групою, чоловік по 10. А так не впевнена, що наважилася б спуститися туди одна.

avatar
Леля Карпатська
01.07.2025, 21:21:11

Перезалила, бо з невідомої причини зникли всі зображення. Дивина.

Інші блоги
Друг дитинства
Деякі зустрічі змінюють усе. Особливо ті, що стаються напередодні Купальської ночі...
Про фіктивний шлюб)
Вітаю, мої любі читачі!) Дуже люблю цю книжку і цю парочку. Доля підкинула цим двом нову можливість бути разом. З фіктивним шлюбом у них якось одразу не склалося) Не буду писати тут про них багато красивих, заохочувальних
А що, якщо... вбити Саміра?
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡⁠ У мене тут виникла одна дуже небезпечна думка... А що, якщо... вбити Саміра? Так-так, не дивіться на мене так. Автор теж має право на хвилинку творчого божевілля. Тепер мені цікаво:
А що вас простимулювало писати книги?
Для когось це була випадкова похвала, для когось — бажання довести собі, що може. Мене найбільше надихнув чоловік, який сказав: «Твої історії цікаві». І саме тоді я зрозуміла: хочу, щоб мої світи жили не лише в моїй
Перша двадцятка))
Лише сьогодні, зайшовши на сторінку, побачила, що перша двадцятка вже досягнута. Дякую кожному, хто доєднується до моєї творчості та натхнення. Далі - більше!)))
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше