Про цикл "Останній з роду..."

Вітаю всіх, всіх, всіх!❤️

Сьогодні продовжила "Сабіра", тож прода уже у ваших книжечках!)

Ця книга вийде значно більшою, по сторінках, за "Анну", але зменшити до мінімуму, цей твір - ніяк. Сюжет не займає один ГГ, він має відгалуження і є саме такою історією, як я викладаю, переінакшити не вийде. 

До уваги тих, хто зараз читає "Останній з роду Саян. Анна"

Книга повністю відредагована, тож, перед продовженням прочитання рекомендую перезавантажити її. 

І загальне: Хто читає пролистом (по абзацу в кожній главі) суть зрозуміти зрозуміє, але лише поверхневу. Ви не проникнитеся ні життями моїх героїв, ні їх промблемами, і висновок про книги вас не вразить.

 Хто читає кожен рядок, той прочитає і поміж рядків. Тож...

Читайте серцем❤️

Люблю всіх❤️

З повагою Ваша Таїсія)

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
талина лиепа
30.06.2025, 20:59:57

Блог нужная штука. Каждая книга найдет своего читателя, главное получать удовольствие. Автору от творчества, а нам от чтения ;)

Таїсія Клос
30.06.2025, 21:11:16

талина лиепа, Саме так! Тому й не змушую читати.)
Творчість це дитя автора. Кожен автор хоче донести свій світ читачу. Але читач обирає ЩО йому читати. Тому, вдавати, що цікаво, думаю, не варто))

Дякую за відгук)

Інші блоги
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
У світі снів
Вітаю ✨ Гадаю, в кожного є сни, які запам’ятовуються й залишаються в пам’яті як частинка життя. Іноді так хочеться поділитися враженнями від побаченого — ніби порекомендувати фільм чи книгу. Але приходить усвідомлення:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше