Про цикл "Останній з роду..."

Вітаю всіх, всіх, всіх!❤️

Сьогодні продовжила "Сабіра", тож прода уже у ваших книжечках!)

Ця книга вийде значно більшою, по сторінках, за "Анну", але зменшити до мінімуму, цей твір - ніяк. Сюжет не займає один ГГ, він має відгалуження і є саме такою історією, як я викладаю, переінакшити не вийде. 

До уваги тих, хто зараз читає "Останній з роду Саян. Анна"

Книга повністю відредагована, тож, перед продовженням прочитання рекомендую перезавантажити її. 

І загальне: Хто читає пролистом (по абзацу в кожній главі) суть зрозуміти зрозуміє, але лише поверхневу. Ви не проникнитеся ні життями моїх героїв, ні їх промблемами, і висновок про книги вас не вразить.

 Хто читає кожен рядок, той прочитає і поміж рядків. Тож...

Читайте серцем❤️

Люблю всіх❤️

З повагою Ваша Таїсія)

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
талина лиепа
30.06.2025, 20:59:57

Блог нужная штука. Каждая книга найдет своего читателя, главное получать удовольствие. Автору от творчества, а нам от чтения ;)

Таїсія Клос
30.06.2025, 21:11:16

талина лиепа, Саме так! Тому й не змушую читати.)
Творчість це дитя автора. Кожен автор хоче донести свій світ читачу. Але читач обирає ЩО йому читати. Тому, вдавати, що цікаво, думаю, не варто))

Дякую за відгук)

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше