В мене така проблема. Робоча назва не говорить нікому ні про що. Бо це суто мої асоціації. А тепер потрібно придумати. І щоб якось відображалась суть. І щоб не схожа на інших. І щоб гарна... ЖАХ!!
Іноді з назвою все просто — вона сама собою виникає й точно відповідає стилю книжки: «Хроніки», «Літопис», «Щоденник» — і вже зрозуміло, чого чекати.
А іноді — навпаки. Сидиш, міркуєш: чи передає вона суть історії? Чи привабить увагу? А ще ж треба перевірити, чи не використав таку назву вже хтось інший.
Є, звісно, ще жартівливі генератори назв — але я ними не користуюсь. Хіба що для розваги, коли мозок зовсім відмовляється співпрацювати.
Дуже цікаве питання. Інколи назва з'являється сама по собі ще навіть до написання самої книги. А буває так, що книга майже написана, а ти сидиш та довбешся головою об стіну, яку б придумати назву, бо у тебе з якогось дива вселяться «балувана Галя» якій все не так☺️
Буває приходить озаріння в процесі написання, а буває перебираю назви типу як гра слів, і назва від першого до останнього варіанту проходить понад 10 змін. В залежності від жанру.
А якщо говорити про основний вибір у назві, то, як на мене, треба чітко знати про що саме буде майбутня книга. Тобто, який жанр, сюжет та багато чого іншого.
Для мене назва — як перше дихання історії. Вона не має розповісти все, але мусить відчутися правильно. Іноді це — образ, який пульсує в центрі сюжету. Іноді — слово, що не дає спокою.
У моїх історіях "Покинутий трон" і "Заборонений ліс" назви прийшли ще до самих розділів.
"Покинутий трон" — це не лише про владу, яку залишили, а про вибір: ким бути, коли ти нею більше не є.
"Заборонений ліс" — про межу, яку не можна переступити, але хтось усе ж таки наважується.
Тож для мене головне — щоб назва відлунювала в душі героя. Щоб, дочитавши, читач повернувся подумки до неї — й відчув, що в ній було все.
Якщо назва прийшла ще на початку, це чудово, адже, ймовірно, саме вона й стане остаточною назвою книги. Але якщо ні, то, скоріш за все, я матиму щонайменше п'ять-десять варіантів. Складу список, який тестуватиму на знайомих та експериментуватиму його з обкладинками. Також перегляну інші книги мого жанру на букнеті. Щоб скласти такий список, особливо коли зовсім важко, орієнтуюся на тригерні слова в жанрі. Але найкраще писати, коли вже знаєш назву.
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене така проблема. Робоча назва не говорить нікому ні про що. Бо це суто мої асоціації. А тепер потрібно придумати. І щоб якось відображалась суть. І щоб не схожа на інших. І щоб гарна... ЖАХ!!
Іноді з назвою все просто — вона сама собою виникає й точно відповідає стилю книжки: «Хроніки», «Літопис», «Щоденник» — і вже зрозуміло, чого чекати.
А іноді — навпаки. Сидиш, міркуєш: чи передає вона суть історії? Чи привабить увагу? А ще ж треба перевірити, чи не використав таку назву вже хтось інший.
Є, звісно, ще жартівливі генератори назв — але я ними не користуюсь. Хіба що для розваги, коли мозок зовсім відмовляється співпрацювати.
Назва приходить сама, але підбираю таку, щоб трохи розкривала сенс книги.
Дуже цікаве питання. Інколи назва з'являється сама по собі ще навіть до написання самої книги. А буває так, що книга майже написана, а ти сидиш та довбешся головою об стіну, яку б придумати назву, бо у тебе з якогось дива вселяться «балувана Галя» якій все не так☺️
Аріда Демоніар, Я намагаюсь закласти в назву скритий натяк на суть твору, проте не завжди. Інколи перше, що спаде на думку ))
Буває приходить озаріння в процесі написання, а буває перебираю назви типу як гра слів, і назва від першого до останнього варіанту проходить понад 10 змін. В залежності від жанру.
З надцятого разу і на протязі ледь не всього процесу створення, аж поки не надоїсть :))
А якщо говорити про основний вибір у назві, то, як на мене, треба чітко знати про що саме буде майбутня книга. Тобто, який жанр, сюжет та багато чого іншого.
Для мене назва — як перше дихання історії. Вона не має розповісти все, але мусить відчутися правильно. Іноді це — образ, який пульсує в центрі сюжету. Іноді — слово, що не дає спокою.
У моїх історіях "Покинутий трон" і "Заборонений ліс" назви прийшли ще до самих розділів.
"Покинутий трон" — це не лише про владу, яку залишили, а про вибір: ким бути, коли ти нею більше не є.
"Заборонений ліс" — про межу, яку не можна переступити, але хтось усе ж таки наважується.
Тож для мене головне — щоб назва відлунювала в душі героя. Щоб, дочитавши, читач повернувся подумки до неї — й відчув, що в ній було все.
Якщо назва прийшла ще на початку, це чудово, адже, ймовірно, саме вона й стане остаточною назвою книги. Але якщо ні, то, скоріш за все, я матиму щонайменше п'ять-десять варіантів. Складу список, який тестуватиму на знайомих та експериментуватиму його з обкладинками. Також перегляну інші книги мого жанру на букнеті. Щоб скласти такий список, особливо коли зовсім важко, орієнтуюся на тригерні слова в жанрі. Але найкраще писати, коли вже знаєш назву.
Щоб не було аналогів, хоча б на букнеті. Я за оригінальність і відчуття інтриги ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати