В мене така проблема. Робоча назва не говорить нікому ні про що. Бо це суто мої асоціації. А тепер потрібно придумати. І щоб якось відображалась суть. І щоб не схожа на інших. І щоб гарна... ЖАХ!!
Іноді з назвою все просто — вона сама собою виникає й точно відповідає стилю книжки: «Хроніки», «Літопис», «Щоденник» — і вже зрозуміло, чого чекати.
А іноді — навпаки. Сидиш, міркуєш: чи передає вона суть історії? Чи привабить увагу? А ще ж треба перевірити, чи не використав таку назву вже хтось інший.
Є, звісно, ще жартівливі генератори назв — але я ними не користуюсь. Хіба що для розваги, коли мозок зовсім відмовляється співпрацювати.
Дуже цікаве питання. Інколи назва з'являється сама по собі ще навіть до написання самої книги. А буває так, що книга майже написана, а ти сидиш та довбешся головою об стіну, яку б придумати назву, бо у тебе з якогось дива вселяться «балувана Галя» якій все не так☺️
Цікаве та філософське питання, як на мене))). Буває назва виникає сама, ще до написання твору. Іноді в процесі написання змінюється, в залежності від контексту, та те як я його відчуваю. Але хочеться, щоб назва передавала хоч трохи суть тексту в книзі. І звісно ж чіпляла. Стараюся уникати стандартних скучних назв, якими кишить БУКНЕТ ( любовні романи). Ось навіть вже після публікації, в мене з'явилася ідея на зміну одного свого твору. І назву я там змінювала тричі, доки дописала твір перед публікацією(((
Олег Іващишин, Все можливо. Вони, навіть, і сюжет трактують кожен по своєму.Кожен бачить "своє", що йому болить, чи як він це зрозумів на свій " досвід"...Але ж назва - це перше, на що звертає увагу читач.
Буває приходить озаріння в процесі написання, а буває перебираю назви типу як гра слів, і назва від першого до останнього варіанту проходить понад 10 змін. В залежності від жанру.
А якщо говорити про основний вибір у назві, то, як на мене, треба чітко знати про що саме буде майбутня книга. Тобто, який жанр, сюжет та багато чого іншого.
Для мене назва — як перше дихання історії. Вона не має розповісти все, але мусить відчутися правильно. Іноді це — образ, який пульсує в центрі сюжету. Іноді — слово, що не дає спокою.
У моїх історіях "Покинутий трон" і "Заборонений ліс" назви прийшли ще до самих розділів.
"Покинутий трон" — це не лише про владу, яку залишили, а про вибір: ким бути, коли ти нею більше не є.
"Заборонений ліс" — про межу, яку не можна переступити, але хтось усе ж таки наважується.
Тож для мене головне — щоб назва відлунювала в душі героя. Щоб, дочитавши, читач повернувся подумки до неї — й відчув, що в ній було все.
Якщо назва прийшла ще на початку, це чудово, адже, ймовірно, саме вона й стане остаточною назвою книги. Але якщо ні, то, скоріш за все, я матиму щонайменше п'ять-десять варіантів. Складу список, який тестуватиму на знайомих та експериментуватиму його з обкладинками. Також перегляну інші книги мого жанру на букнеті. Щоб скласти такий список, особливо коли зовсім важко, орієнтуюся на тригерні слова в жанрі. Але найкраще писати, коли вже знаєш назву.
Усім добрий вечір. ✨ Бажаю приємних вихідних ☕ ✍️Спішу поділитися новиною, що друга книга циклу "Підкорення стихій" "По сусідству з Грозою" (яку цілком можна читати окремо) уже на Букнет. ✍️ Історія
Що ж, половину загадок герой розгадав. Ще й з родичами познайомився... Я схопився з місця, але не встиг нічого зробити — через кілька секунд у кімнаті нас стало більше рівно на трьох відвідувачів — двох Злиднів і одного
"Серце, що боїться холоду" наздогнало "Триб часу" за кількістю бібліотек Дякую за увагу до моєї творчості❤️ Обидві історії відредаговані й безкоштовні. Запрошую всіх до читання)
Сьогодні нарешті зуміла закинути ще одну частину, адже протягом минулих днів, ніяк не встигала із-за відсутності світла. Працюю в рукописному вигляді (((
Чи завжди герої повинні говорити прямо? І спойлер:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене така проблема. Робоча назва не говорить нікому ні про що. Бо це суто мої асоціації. А тепер потрібно придумати. І щоб якось відображалась суть. І щоб не схожа на інших. І щоб гарна... ЖАХ!!
Іноді з назвою все просто — вона сама собою виникає й точно відповідає стилю книжки: «Хроніки», «Літопис», «Щоденник» — і вже зрозуміло, чого чекати.
А іноді — навпаки. Сидиш, міркуєш: чи передає вона суть історії? Чи привабить увагу? А ще ж треба перевірити, чи не використав таку назву вже хтось інший.
Є, звісно, ще жартівливі генератори назв — але я ними не користуюсь. Хіба що для розваги, коли мозок зовсім відмовляється співпрацювати.
Назва приходить сама, але підбираю таку, щоб трохи розкривала сенс книги.
Дуже цікаве питання. Інколи назва з'являється сама по собі ще навіть до написання самої книги. А буває так, що книга майже написана, а ти сидиш та довбешся головою об стіну, яку б придумати назву, бо у тебе з якогось дива вселяться «балувана Галя» якій все не так☺️
Аріда Демоніар, Я намагаюсь закласти в назву скритий натяк на суть твору, проте не завжди. Інколи перше, що спаде на думку ))
Цікаве та філософське питання, як на мене))). Буває назва виникає сама, ще до написання твору. Іноді в процесі написання змінюється, в залежності від контексту, та те як я його відчуваю. Але хочеться, щоб назва передавала хоч трохи суть тексту в книзі. І звісно ж чіпляла. Стараюся уникати стандартних скучних назв, якими кишить БУКНЕТ ( любовні романи). Ось навіть вже після публікації, в мене з'явилася ідея на зміну одного свого твору. І назву я там змінювала тричі, доки дописала твір перед публікацією(((
Олег Іващишин, Все можливо. Вони, навіть, і сюжет трактують кожен по своєму.Кожен бачить "своє", що йому болить, чи як він це зрозумів на свій " досвід"...Але ж назва - це перше, на що звертає увагу читач.
Буває приходить озаріння в процесі написання, а буває перебираю назви типу як гра слів, і назва від першого до останнього варіанту проходить понад 10 змін. В залежності від жанру.
З надцятого разу і на протязі ледь не всього процесу створення, аж поки не надоїсть :))
А якщо говорити про основний вибір у назві, то, як на мене, треба чітко знати про що саме буде майбутня книга. Тобто, який жанр, сюжет та багато чого іншого.
Для мене назва — як перше дихання історії. Вона не має розповісти все, але мусить відчутися правильно. Іноді це — образ, який пульсує в центрі сюжету. Іноді — слово, що не дає спокою.
У моїх історіях "Покинутий трон" і "Заборонений ліс" назви прийшли ще до самих розділів.
"Покинутий трон" — це не лише про владу, яку залишили, а про вибір: ким бути, коли ти нею більше не є.
"Заборонений ліс" — про межу, яку не можна переступити, але хтось усе ж таки наважується.
Тож для мене головне — щоб назва відлунювала в душі героя. Щоб, дочитавши, читач повернувся подумки до неї — й відчув, що в ній було все.
Якщо назва прийшла ще на початку, це чудово, адже, ймовірно, саме вона й стане остаточною назвою книги. Але якщо ні, то, скоріш за все, я матиму щонайменше п'ять-десять варіантів. Складу список, який тестуватиму на знайомих та експериментуватиму його з обкладинками. Також перегляну інші книги мого жанру на букнеті. Щоб скласти такий список, особливо коли зовсім важко, орієнтуюся на тригерні слова в жанрі. Але найкраще писати, коли вже знаєш назву.
Щоб не було аналогів, хоча б на букнеті. Я за оригінальність і відчуття інтриги ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати