Мирного вечора, любі!

Запрошую до двох бонусних розділів роману, " Жебрак".

Уривок.

— Даміре, ми сьогодні окрім всього, мусимо купити авто-крісло, аби безпечно перевозити нашого синочка.

— А зараз ми куди їдемо? — цікавиться мій коханий дивлячись у дзеркало заднього виду.

— Гадаю, їдемо спершу додому, познайомимо Арсенка з бабусею та дідусем, а потім пообідаємо і відправимося по крамницях, та на розваги. — зиркаю на малюка й питаю. — Ти ж не проти?

— Ні, — розгублено кліпає малюк й питає. — А як звати мою бабусю?

— Клементина, — посміхаюся і запевняю, — ти не хвилюйся, вона у нас дуже хороша!

— А ще у неї є дідусь, — додає Дамір.

— Поки неофіційний, — виправляю його я.

— А це як неофіційний? — зацікавлено дивиться на мене малий.

— Поки бабуся Клементина із своїм дідусем іще законно не сім’я. — пояснюю я.

— То це виходить, так як я зараз, поки не офіційно ваша дитина? Так?

— Так.

— То може дідусь Клементини, теж візьме її за дружину офіційно.

— Все можливо, — посміхаюся я.

— То тоді повинно бути весілля, — серйозно дивиться на мене Арсен та додає. — Я у кіно таке бачив. — він знічується та додає. — Ну, це няня на телефоні дивилася, а я не спав і слухав.

Я посміхаюся, помічаю, як Дамір теж сміється, гладжу малюка по голові і відповідаю на його слова.

— Можливо буде весілля.

— Клас. Я так хочу на оте весілля. Аж цікаво, як там усе відбувається...

Бонусні розділи тут...

Приємного читання!