Вітаю, любий читачу!

Сьогодні я відкриваю для вас двері в історію, яка стала для мене особливою. Це не просто розповідь про змови, зраду й помсту — це подорож туди, де серце бореться зі старими ранами, а любов і ненависть йдуть поруч.

Я запрошую вас пройти цей шлях разом із моїми героями — розділ за розділом, емоція за емоцією.
Дякую, що ви зі мною. Ваша підтримка — це більше, ніж слова.

 

Анотація:

Вона мала стати королевою — донька благородного роду, наречена принца, улюблениця долі. Але однієї ночі все згоріло в крові й попелі.
Виживши, вона забула ім’я, яким її кликали в дитинстві. Тепер її знають як Вітторію Ен’Тарі — таємничу аристократку з холодним поглядом і чітким планом.
П’ять імен. П’ять смертей. Один двір, що повинен заплатити.
Але що робити, коли старі почуття проростають серед руїн ненависті?
У серці, де мала панувати крижана помста, знову спалахує вогонь — і це може стати її найбільшою слабкістю… або останньою зброєю.

 

Сподіваюсь, ця історія знайде своє місце й у вашому серці.

З повагою,
Еліана Вейл

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
24.06.2025, 21:14:03

Вітаю з новинкою! Успіхів та багато читачів.

Інші блоги
У зв'язку з масовими скаргами, пояснюю
Любі читачі, хочу пояснити вам, чому всі, хто читав " Єдину слабкість Ката " в процесі написання, могли дочитати її безкоштовно, а решті тепер потрібно її придбати. Не думала, що цей допис знадобиться, але, вочевидь,
Твердіє не тільки його переконання...
Ніка виклала нові світлини… Скрегочу зубами, гортаючи альбом «У клубі». Спершу трохи заспокоююсь, побачивши фото Карини та Єгора. Ну хоч дівчина не сама по сумнівних закладах вирушила! Але потім… Далі йде не
Робін. Знайти своїх.
Його не розуміли батьки. Родичі. Брати. Що за дивак з неприродними бажаннями? Хто садить квіти замість овочів? Навіщо вчитися стріляти, якщо навіть справжнього лука ніколи не буде? І тільки Мері-Єнн, побачивши в лісі
Парадокс.
Найглибший парадокс літературної майстерності полягає в тому, що автор відточує кожне слово, аби читач зрештою перестав помічати самі слова й прожив історію персонажа як власну.
Позитивна динаміка...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення уже у ваших книжечках. Завітайте: — Юрію Валентиновичу! Я знаю, що не повинен вас турбувати, але... — Він замовкає. Рвано вдихає. —Петре Олексійовичу, я завжди готовий допомогти.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше