Додано
23.06.25 00:02:47
Якби багатії співчували… Не було б мільйонерів
Як часто вам трапляються книги з сильною героїнею, яка сама бореться з усіма своїми проблемами?
Емма Мітчелл з роману «Невинний подарунок» саме така.
У шістнадцять років втекла з секти, де їй доводилося пережити жахливі речі. І тепер робить усе, аби забрати звідти своїх сестер.
Проте коли чоловік, який купує її товариство хоче допомогти…
– Гадаєш, мене цікавить лише твоє тіло? Я турбуюся про тебе! З ким ти вчора говорила? Що так сильно тебе налякало?
Сам не знаю, навіщо мені це все. Розумніше було б мовчати, дотримуватися договору, ігнорувати її почуття. Але я не можу! Була б це одноразова зустріч, я не хвилювався б. Проте ми разом уже кілька тижнів. За цей час я пізнав не лише її тіло, а і душу. І тепер, усе, що болить їй, обпікає і мене. Бо аж надто близькі ми стали.
– Мені потрібно на роботу, – каже, не дивлячись на мене.
– Еммо, – підводжуся та йду до неї. Перехоплюю її й обіймаю. Змушую зустрітися зі мною очима. – Не роби цього, – прошу.
– Чого? – невинно питає.
– Не став між нами стіну. Не віддаляйся від мене.
– Ітане, – кладе руку мені на щоку та ніжно гладить, – ми ніколи й не були по справжньому близькі, тож і віддалитися не можемо. Між нами лише домовленість про зустрічі за гроші.
Мить тому мені подобалося відчувати її руку у себе на обличчі. Але зараз це схоже на ляпас. Я роблю крок назад.
– Ти маєш рацію. Пробач, що потурбував тебе своєю… цікавістю, – в’їдливо кажу.
– Так краще, – її лице кривиться від усмішки.
… вона відмовляється, бо:
Я не шкодую, що не розповіла Ітану правди. Бо що б для нього змінив той факт, що у мене є сестри? Він би співчутливо покивав головою, сказав кілька приємних слів, можливо обійняв би. А далі? Нічого. Якби багатії співчували нещастям… Не було б мільйонерів та мільярдерів.
А ви б відкрили багатому, бездушному чоловіку свою душу? І чи згідні з думкою героїні про те, що співчутливих багатіїв не існує?
Нола Віт
272
відслідковують
Інші блоги
Спонтанна думка – напишу зараз малесеньку динамічну книжечку за пару місяців і закрию свій гештальт. Але насправді виявилось, що чим довше ти пишеш – тим більше додається розділів, тим вони самі стають наповненішими.
Немалу частину історії "Другий шанс або Помста ангела" займатиме Хроніка. Це окрема історія в минулому, яка певним чином переплітається з теперішнім і ви можете помалу думати, яким саме ☺️ Цього разу Хроніки
Не знаю як ви, а я люблю секрети! Коли мені розповідають інформацію, яка не призначеня для багатьох вух. Це дає мені певне почуття влади та, не буду кривити душею, "всезнайства") Не подумайте, я не розповідаю іншим, просто
Помітила, що в блогах часто запитують або розповідають про історію створення книги, і вже давно збиралась написати свій супровід до кожної. І ось нарешті.
Почну з найменшого – написаного на флешмоб замальовок по картинці.
«Тінь
Вітаю, мої неперевершені ♥ Декілька днів я заходила на сайт тільки для того, щоб передивитися усі блоги моїх улюблених авторів, підтримати їх та почілити від їхніх гарних новин. Декілька днів відпочинку та емоційного
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ не вважаю Ітана Сайлера бездушним. Він уміє співчувати де потрібно промовчати. Тож я запросто довірила б йому не тільки тіло, а й душу))
Світлана Романюк, Емма мало знає про людське співчуття. Життя навчило її нікому не довіряти та рятувати себе самій. Але Ітан ще здивує її) Даремно не розповіла йому правди)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати