3 пасхалки, які я майже заховала у своїй книзі…

Уявіть, читаєте ви трилер. Напружена атмосфера, ви хвилюєтесь за головних героїв, а потім — БАЦ! — герой називає кафе на честь старого українського серіалу, або раптом цитує щось, що зрозуміє тільки фанат «Шерлока».

Оце воно — пасхалка, маленька “привітка” тим, хто в темі)

І я зловила себе на думці: я ще не ховала таких фішок у своїй книзі. Але… дуже хочу!

Ось 3 пасхалки, які я майже додала, але поки що залишила "на потім":

1. Старий пароль героя — це дата виходу мого першого роману.

Ніхто б не здогадався. Але я б точно посміхнулась, коли його писала.

(І, можливо, герой навіть сказав би: “Я просто так її запам’ятав. Не знаю чому…”)

2. Улюблена пісня героїні — це моя guilty pleasure.

І вона точно соромилася б зізнатися, що слухає її вечорами. Як і я.

3. Побічний персонаж з ім’ям знайомого автора з Букнету.

Це була б маленька відсилочка, зрозуміла тільки найуважнішим. Але ж це класно, правда?

Тепер ідея пасхалок не покидає мої думки.

І от питання до вас:

? Чи є в ваших книгах пасхалки? І якщо так, то поділіться, що саме ви «ховали» на сторінках своєї творчості?