Вітаю, любі!!!

Запрошую до оновлення роману "Після ночі кохання...".

Сьогодні розділ знову від Даяни.

Уривок.

— Від кого квіти?

— Я такою інформацією не володію.

— Тоді забирайте букет та не псуйте мені ранок.

— Але, пані, я лише виконую свою роботу, — проситься чоловік.

Я з посмішкою хмикаю, на мить відвівши погляд убік. А тоді — зиркаю — на молодого чоловіка в уніформі.

— У вас же бувають відмови? — зацікавлено питаю.

— Бувають, але дуже рідко. Може б ви хоча б глянули на посилання, яке для вас залишили всередині? — заклопотано просить чоловік.

Я лише зітхаю і, навіть не беручи букета в руки, знаходжу поміж бутонів білий конверт. Відкриваю листівку.

«Нереальній красуні!

Ти приголомшливо красива! Чекатиму тебе сьогодні у ресторані «Оксамит» о двадцятій».

Схоже, це Некрасов. Зрештою, хто б це не був і яку б інтригу не тримав — я на це не погоджуся ніколи. Зиркаю на кур’єра і впевнено заявляю:

— Вибачте, я не можу прийняти ці квіти, — повертаю листівку на місце і, розвернувшись, повертаюся на терасу.

— Але, пані...

Обурюється позаду кур’єр, та я навіть не думаю повертатися. Я знаю, чого хочу від життя, і хай усі називають мене бездушним стервом — я на менше не погоджуся ніколи.

Книга тут...

Q_3FCrDK — Вкрадене серце.

Приємних емоцій!