Привіт.  Прода на "Від весілля до кладовища один крок" буде опівночі. 

— І тобі “доброго вечора”, Тієле… — засмучено вичавив з себе Стейн, поки я витягувала свої пальці з його долоні. 

— …я ледве знайшов вас у цьому болоті! — бідкався ельф, витираючи зі штанів добрячий слід від землі. — І який біс вас покусав у таку погоду йти шукати жертв на свою голову? От хіба не можна було почекати сонечка? Ви хоч знаєте, скільки коштує цей костюм? А він, між іншим, мій улюблений! І як мені тепер його носити?!

— Та занесеш у чистку, й буде ніби новий… — ігнорував скиглення Ел, намагаючись непомітно торкатися моїх пальців. — Велика проблема…

— Велика — не велика, але ми поки виберемось до дороги, по коліна вгрузнемо… Ненавиджу таке…!

— Якщо ти ще трішки поскиглиш про свою дорогоцінну дупу, я втоплю тебе в найближчій калюжі та лопатою прикидаю болотом, — буркнув він гучніше. — Як ти розумієш, схема робоча. І тебе тут ніхто не знайде…

— Дуже смішно, — скривився Тієль. 

— А хто сказав, що я жартую…? — скептично здійняв брову Елтон, викликаючи в мене приступ сміху.