Під одним небом

— Спробуй замислитися над тим, що я тобі зараз скажу. Просто чомусь для багатьох ця інформація — наче порожній звук, а в мене ця думка викликає трепет... Перша людина на Землі — неважливо, звідки вона взялася: вийшла з води, еволюціонувала з мавпи чи її привезли прибульці — це не має значення… Вона бачила цю зірку. Перша людина дивилася на неї так само, як і ти! Твоя бабуся, якої ти не знала, дивилася на неї. Твоя мама, коли була маленькою, дивилася на цю зірку... Більше скажу — мама мами твоєї мами робила те саме, що й ти.
— Не так швидко, — засміялася вона.
— Спробуй усвідомити... Мої діти будуть дивитися на цю зірку. Діти моїх дітей будуть бачити її. І навіть діти дітей моїх дітей будуть дивитися на цього прекрасного гіганта. Ми з тобою — не перші люди на Землі й точно не останні. Але… тільки уяви: одного разу на планеті Земля залишиться лише одна жива людина. Вона буде останньою. Після неї — нікого… І вона бачитиме цю зірку. Ця маленька яскраво-біла точка бачила народження людства й побачить його захід.
Це маленький фрагмент з моєї книги.

А тепер — думка, яка чомусь не дає мені спокою.
Ви коли-небудь по-справжньому замислювалися над цим?
Перша людина на Землі була. І вона дивилася на ті самі зірки, що й ви.
І остання буде.
І вона теж дивитиметься на них.
Одне й те саме небо.
Для першої. І для останньої.

Лячно, правда?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анжеліка Вереск
19.06.2025, 19:43:14

Так, це мене теж хвилювало...

Показати 2 відповіді
Анжеліка Вереск
19.06.2025, 22:17:35

Vad Vin, Я й досі вважаю це дивовижним) і думаю, що не лише зірки такі довговічні) я з тих, хто вірить у безсмертя душі)

avatar
Лілія Зелена
19.06.2025, 20:07:47

Завжди, коли думаю про незбагненність і неосяжність космосу, стає і приємно, що хоч мить була частинкою такої грандіозної світобудови, і страшно, що ця мить надто коротка... У такі моменти хочеться стати котиком, у якого на думці немає подібних проблем (хоча звідки мені знати, про що думають котики?!)

Показати 2 відповіді
Лілія Зелена
19.06.2025, 22:13:01

Vad Vin, А просто дивляться нам в очі, шукаючи відображення цих самих зірок...))

avatar
ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР
19.06.2025, 20:10:05

Так легко забути, що ми всі — під одним небом. Дякую за цю світлу, майже священну думку.

Vad Vin
19.06.2025, 22:10:55

ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР, Мені дуже приємно, що ця думка вам відгукнулась. Інколи просте усвідомлення єдності дає більше, ніж тисяча слів.Дякую.

Інші блоги
Доки мене називають ним
Захотілося написати історію в незвичному стилі, можливо лише дріб'язок містичних відчуттів, як спецію додала до цієї воєнної драми... У багнюці та пеклі війни на руках двадцятичотирирічного Вільгельма гине його
Що може змінити Оскар?
Безликий готується визволити Оскара. Чи це спроба врятувати наставника, чи бажання потішити Іларію, і чи готовий він до того, що станеться далі? Книга «Між двох тіней», яка входить до циклу «Гра без згоди». Нагадую,
Щось гряде... Моторошне...
"Парк найкраще місце, коли живеш в мегаполісі... 23:00... Він йде щось швидко тараторячи в телефон, і не звертає уваги, як співають цикади навколо. Ці комахи мій порятунок, щоб він мене не почув. Не почув, як мій крок пришвидшується,
червоні прапорці чи все ж турботливий чоловік
Останнім часом я надто часто чую фразу: “Він — суцільний red flag”. І щоразу трохи гублюся. Бо переді мною не монстр. Переді мною уважний колега, який просто замінив мою колу на воду, бо “ти й так п’єш забагато
Мій перший читач, де б ви не були
Мені досі трохи не віриться, але десь у Франції вже є людина, яка купила паперову версію «Незакінченого роману». І сьогодні я подумала про дуже милу річ: а раптом ця людина колись натрапить на мене тут? Якщо це раптом
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше