Під одним небом

— Спробуй замислитися над тим, що я тобі зараз скажу. Просто чомусь для багатьох ця інформація — наче порожній звук, а в мене ця думка викликає трепет... Перша людина на Землі — неважливо, звідки вона взялася: вийшла з води, еволюціонувала з мавпи чи її привезли прибульці — це не має значення… Вона бачила цю зірку. Перша людина дивилася на неї так само, як і ти! Твоя бабуся, якої ти не знала, дивилася на неї. Твоя мама, коли була маленькою, дивилася на цю зірку... Більше скажу — мама мами твоєї мами робила те саме, що й ти.
— Не так швидко, — засміялася вона.
— Спробуй усвідомити... Мої діти будуть дивитися на цю зірку. Діти моїх дітей будуть бачити її. І навіть діти дітей моїх дітей будуть дивитися на цього прекрасного гіганта. Ми з тобою — не перші люди на Землі й точно не останні. Але… тільки уяви: одного разу на планеті Земля залишиться лише одна жива людина. Вона буде останньою. Після неї — нікого… І вона бачитиме цю зірку. Ця маленька яскраво-біла точка бачила народження людства й побачить його захід.
Це маленький фрагмент з моєї книги.

А тепер — думка, яка чомусь не дає мені спокою.
Ви коли-небудь по-справжньому замислювалися над цим?
Перша людина на Землі була. І вона дивилася на ті самі зірки, що й ви.
І остання буде.
І вона теж дивитиметься на них.
Одне й те саме небо.
Для першої. І для останньої.

Лячно, правда?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анжеліка Вереск
19.06.2025, 19:43:14

Так, це мене теж хвилювало...

Показати 2 відповіді
Анжеліка Вереск
19.06.2025, 22:17:35

Vad Vin, Я й досі вважаю це дивовижним) і думаю, що не лише зірки такі довговічні) я з тих, хто вірить у безсмертя душі)

avatar
Лілія Зелена
19.06.2025, 20:07:47

Завжди, коли думаю про незбагненність і неосяжність космосу, стає і приємно, що хоч мить була частинкою такої грандіозної світобудови, і страшно, що ця мить надто коротка... У такі моменти хочеться стати котиком, у якого на думці немає подібних проблем (хоча звідки мені знати, про що думають котики?!)

Показати 2 відповіді
Лілія Зелена
19.06.2025, 22:13:01

Vad Vin, А просто дивляться нам в очі, шукаючи відображення цих самих зірок...))

avatar
ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР
19.06.2025, 20:10:05

Так легко забути, що ми всі — під одним небом. Дякую за цю світлу, майже священну думку.

Vad Vin
19.06.2025, 22:10:55

ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР, Мені дуже приємно, що ця думка вам відгукнулась. Інколи просте усвідомлення єдності дає більше, ніж тисяча слів.Дякую.

Інші блоги
Розлучення у 38: кінець життя чи початок справи?
Я ніколи не думала, що у 38 мені доведеться збирати своє життя в картонні коробки. 15 років шлюбу. Спільні плани, побут, впевненість у завтрашньому дні... Все це розлетілося на друзки в один вечір, коли систематичні зради чоловіка
Як ви ставитесь до магії?
Здавалось би - просте питання. Але і автори вирішують його по-різному. Для когось це властивість по типу чарівної палички - махнув, воно зробило. Сукня поміняла колір, ворог вмерз в лід, рани затягнулися. Дуже приємний бонус) Але
Продовження.
Гуд дей усім. Ось і завершилась перша книга другого циклу про Тихий Ринок. Я беру невеличкий перепочинок аж до 28 числа. Скажу, що продовження вже буде, але тільки того числа. Чому? Відкрию «завісу таємниці» - взяв
Запрошую вас до саду чорних первоцвітів.
Дорогі читачі . Вчора наш неймовірний проєкт «Чорні первоцвіти» офіційно стартував з романом Крісті Ко “Пристрасть червоної троянди”, і я досі під враженням від того, як потужно відкрила збірку перша авторка!
Розділ 7 уже на букнеті!
Привіт? Випуск серій розпочався раніше ніж планувалося) Продовжую випускати серії до своєї книги Віч-на -віч із темрявою. Чудового вам дня! Дякую за увагу!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше