Відповіді на ваші запитання ♥️

1. Що означає мій псевдонім.

Мої любі дівчатка, я обожнюю всі ваші здогадки!

Щиро дякую за них — мені справді дуже приємно.

Так, «Люм’єр» — це світло, і я обрала цей псевдонім не випадково: окрім символіки, він відсилає до славетних братів Люмʼєр, які, можна сказати, винайшли кіно. А я за вищою освітою — сценарист-драматург.

Що ж до «Лєнуар» — це від Le Noir — темрява, тінь… І хоча моє ім’я дійсно Лєна (ви вгадали), я не вплітала це свідомо у філософію псевдоніму.

Мій псевдонім поєднує всі аспекти моєї творчості, бо я пишу не лише про любов, еротику і пристрасть. Мої твори — це балансування між світлом і темрявою, між бажанням і забороною, злочином і правосуддям, життям та смертю. Наше життя — суцільна дуальність, у якій завжди є вибір: між двома шляхами, між добром і злом.

2. Чому мій псевдонім написаний саме капслоком?

Це також зовсім не випадково.

Авторський псевдонім — це маска і голос автора водночас. А голос, на мою думку, має звучати гучно. Це виклик власним сумнівам, перший маніфест внутрішньої свободи. Тому — тільки з великих літер.

3. Чи знають мої рідні, що я пишу книги.

За освітою я — сценарист-драматург, пишу все життя, і всі про це знають, але не прозу, а саме сценарії.

Перший роман я написала ще багато років тому, проте закинула його — просто не вистачало часу на редагування. Це була зовсім інша історія, яку я ніколи не опублікую на Booknet, бо і жанр, і настрій там — затяжкий, неформатний, як фестивальне кіно, яке не показують у кінотеатрах.

Але зараз мені захотілося знову зануритися в тягучий, гіпнотичний світ прози. І, знаєте… я просто потонула в цьому нескінченному задоволенні — і повертатися на берег уже не хочеться.

Чи читали мої близькі мої романи? Так, більшість творів вони бачили, але еротикою я все ще соромлюся ділитися — саме тому й вигадала псевдонім, щоб вільно дебютувати на Booknet. Проте, коли наберуся сміливості — обов’язково запрошу і їх до свого світу спокуси.)) Але поки що — це моя таємна територія свободи.

4. Коли до мене приходить натхнення?

Моя муза має дуже вибаганий апетит: вона харчується виключно станом закоханості. Її не цікавлять побут і рутина — їй подавай сильне, глибоке почуття, те, від якого не тільки тремтить тіло, а й болить душа.

Я пишу найкраще тоді, коли люблю. Коли серце сповнене невичерпної ніжності — або навіть нестерпного болю. Так пишеться навіть краще, бо тоді серце — як нерв: справжнє, оголене, живе. У цьому стані я — на піку своєї творчої продуктивності.

Любов для мене — це все. Сенс мого життя. Вона не просто надихає мене — вона оживляє моє письмо зсередини.♥️