Додано
18.06.25 23:14:19
Ідеальні герої – це нудно, чи не так?
Чому ідеальність не захоплює?
Ви коли-небудь ловили себе на думці, що ідеальні герої у книгах викликають у вас… зітхання?
Не від захоплення, а від нудьги. Вони завжди чинять правильно, не помиляються, не вагаються, не мають темних сторін. Здається, що такі персонажі створені для підручників з етики, а не для захопливих романів.
Герой без вад – як торт без начинки.
Уявіть собі торт, який виглядає ідеально, але всередині порожній. Саме так сприймаються герої, у яких немає жодної вади. Вони не викликають співчуття, бо не проходять через випробування. Їхні перемоги здаються передбачуваними, а поразки – неможливими.
Чому ми любимо недосконалих героїв?
- Вони справжні. Люди помиляються, сумніваються, іноді роблять дурниці. Саме це робить їх живими.
- Вони змінюються. Недосконалий герой має простір для розвитку. Ми спостерігаємо, як він долає свої слабкості, і це надихає.
- Вони викликають емоції. Ми співпереживаємо героям, які борються з внутрішніми демонами, бо впізнаємо в них себе.
Недосконалість – це те, що робить персонажів справжніми, а історії – захопливими. Тож, якщо ви письменник, не бійтеся додавати своїм героям вади. А якщо читач – шукайте тих, хто не боїться бути собою.
Мельська Наталі
300
відслідковують
Інші блоги
Останім часом, підмічаю що в багатьох романах пристрасть, кохання та боротьба. А чи може бути роман без кохання? Основна ідея залежність від партнера? Адже дуже часто так і буває. Звичка! А ми її плутаємо з коханням.... Чи цікаво
Рецензія відгук для переможця кола взаємного читання малих творів. Авторка Крісті Ко вибрала «Різдво Домового» Обкладинка і початок твору знайомлять нас з досить впізнаваним персонажем — Домовим. Впізнаваним,
Я завжди марила тим, аби писати. Але завжди переживала через якусь неідеальність. Поки моя подруга не сказала мені - просто пиши! Виливай все, що в тебе всередині, на папір. І я почала писати. То в купу своїх блокнотів, то одразу
❤️ Play With Fire ❤️ Мій перший дарк-роман стартував. Це історія, де межа між пристрастю та страхом дуже тонка... Цей текст став викликом для мене, адже ідея прийшла з мого сну. Настільки хвилюючого й реального,
Привіт, мої любі Спокусники! Запрошую, до насолоди. “Дружина” Шлюб Кайдена та Еві – не союз, а поле битви. Хаос, бажання й підкорення змішуються у пристрасному протистоянні. Чи стане ця гра їхнім коханням
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАле щонайсмішніше деякі люблять неідеальних героїнь а от щоб їх любовний інтерес був ідеальний як Едвард з Сутінок чи Грей з того про сіре... Ну, тобто вони не ідеальні, вони десь абюзери, десь гівнюки, але в очах читачок більшості так, ідеальні, мільйонер, вміє керувати літаком, грає на піаніно і ще 150 навичок
Crown Horror, Так, уловила вашу думку) Не можу не погодитися, таке є, крізь в популярних романах) Ідеалізація ред флагів)
Це правда. Завжди має бути якась родзинка в геро чи сюжеті.))
Марина Мелтон, Згодна з вами!)
Були часи, коли ковтала по кілька книг в день. Часу було багато, а війни ще не було. Ніколи не обирала книги з меріс'юшними героїнями чи ідеальних героїнь з суперсилами. А чим трагічніше, тим цікавіше. А зараз люблю, коли акцент на світобудові та настільки щось фантастичне, щоб нічого спільного з нашою реальністю
Белла Ісфрелла, Розумію вас, іноді хочеться відволіктися від цього світу! І подивитися на щось більш цікавіше, ніж буденність
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати