Спокуси багато не буває...

Трохи про спокусу  : А ВІДЬМИ ТУТ ТИХІ 2

– Он твій жеребчик приїхав, – кивнув він на машину й прижмурив очі. – Та, здається, не один, – квапливо перевів погляд на мене.
З машини вийшла розкішна брюнетка. Довге, густе, розкішне волосся було справжньою окрасою жінки. У літньому комбінезоні із завищеною талією, що візуально подовжував силует та вдало підкреслював усі достоїнства фігури. Молода, тендітна, вродлива, шалено сексуальна жінка. Соболині брови підкреслювали неймовірну блакить її очей, а звабливі пухкі губи невпинно привертали до себе увагу.
– Привіт! – радісно привітався Єрмолаєв, зосереджуючись тільки на мені.
Чомусь на нього краса дівчина не справляла такого ошелешеного враження. Бо, Господи, яка з мене жінка, коли є поряд такі богині?
– Добрий день! – привіталася дівчина.
Її голос був приємний на слух, глибокий, низький і трішечки томний. Та на неї навіть я відреагувала, що вже казати про Романа, який так і стояв із шаурмою в руці, начисто про неї забувши. Поряд стовбичив Дем’ян, витріщаючись на цю жінку, від якої очей просто не відірвати.
– А ми тут з Вікторією зустрілися. Познайомся, це – моя подружка дитинства Вікторія.
– Приємно. Ви – Злата? Адам про вас багато розповідав, – зі щирою усмішкою, чаруючим голосом відповіла вона та простягла руку для привітання.
Я потисла їй руку, у її ніжній руці відчувалася сила. Шаурма таки випала з рук Романа, і це трішки привело його до тями, кинувся прибирати.