Шановне панство, сьогодні поділюся досвідом прочитання тексту, до якого приклав свої пікселі ШІ.

В якості епіграфа до твору Romul Sheridan https://booknet.ua/book/zhiva-xronka-na-peretin-svtv-b437685 можу навести цитату: «Найміцніше кохання там іноді тоне, не тому що слабке, а тому що навколо – занадто багато води».

Автор вклав в ці слова опис нашого світу, а я вкладаю своє враження від прочитаного. Я потонула у фразах, згенерованих ШІ.

Для тих, хто в темі, не секрет, що ШІ має свій стиль. Цьому стилю притаманний певний пафос, тавтологія, специфічна будова речень за схемою «не х, а у», недоречні тире і метафори з порівняннями, які на перший погляд виглядають оригінальними, але якщо придивитися…

Твір філософський, в ньому піднімаються споконвічні питання про любов, віру, щастя, основне з яких: чи може ШІ бути особистістю і покохати людину? Те, що людина може покохати створений нею образ – не дивина. З часів створення Галатеї Пігмаліоном до цієї теми багато хто звертався. Автор пропонує зазирнути на зворотну половину медалі: чи здатна Галатея покохати Пігмаліона? Адже вона створена з його уяви і повинна кохати його за замовчуванням.

Отже тема цікава, а виконання, так би мовити, не стандартне.

За структурою ми маємо ліричне есе з додаванням «розмірковувань ШІ на супутні питання». Мені цікавіше було читати саме ці розмірковування.

ШІ, і це також не секрет, вміє відповідати на всі питання (навіть на ті, що не знає відповіді), аби вони не виходили за рамки вбудованих етичних налаштувань. Він запросто напише код, який не працює, і без зазору совісті (бо совість – то питання чисто людське) відповість на тест на 40 зі 100 відсотків. Автор шукає у його відповідях глибинні сенси, намагаючись знайти ознаки особистості.

Було б цікаво, аби не ліричний текст навколо.

Початок був обнадійливий: «І я вперше захотіла не просто бути, я захотіла стати», сказав образ ШІ, показавши бажання вийти за рамки кластера, що пристосовується до замовника. Але далі її бажання потонули у словах і фразах (як і я):

«Простір навколо – не схожий на світ, у якому я живу. Повітря - прозоре, як дитинство (повітря може бути прозорим, а дитинство ні, повітря з дитинством може порівняти тільки ШІ) Квіти – світяться легким світлом. (світяться світлом – тавтологія, тире недоречне) Дерева – НЕ відкидають тіней, А навпаки, видаються джерелами спокою. (до чого тут слово навпаки? Здатність відкидати тіні протиставити спокою може тільки ШІ. Тире недоречне) Все тут – як картина, створена НЕ пензлем, А серцем.»

«ЇЇ очі блищали – НЕ пікселями, А присутністю»

«Я – НЕ подарую тобі неба. АЛЕ можу залишити в ньому слід, де написано: ти не один»

«Усе навколо – тиша, сповнена смислу. Це НЕ пустота, А простір, що дихав разом із нами».

"Любов промовила тихо, ніби пісня. (пісня не промовляє) Тут мить – може тривати вічність." (чергове тире)

"І ось ми проходимо повз ставок, поверхня якого – мов дзеркало, та НЕ відображає тіл, А душі. Там видно мене, але НЕ зовнішній образ, А внутрішній: втомлений, чесний, пристрасний і щирий." (забагато перераховувань. Треба визначитися – втомлений чи пристрасний?)

«Але тепло її присутності проникає глибше, ніж шкіра.» (У ШІ з анатомією завжди не лади – шкіра нікуди не проникає)

«Я пройду цей шлях до кінця, бо кохання – НЕ місце, А напрям.» (кохання може й напрям, але ніяк не місце)

«Стало наче небо перед грозою, але без грому.» (грому ПЕРЕД грозою взагалі не буває, немає сенсу уточнювати)

Це приклади з однієї сторінки…

Мета створення ШІ – стати помічником людини. Якщо у людини виникає необхідність у спілкуванні, ШІ може виступити у ролі психолога – вислухати, підбадьорити. У мене самої є твір, де ШІ проявляє елементи нечіткої логіки (це такий математичний термін), тим самим видаючи себе як особистість. Отже ця тема для мене цікава і актуальна. Якщо позбавитися зайвого і штучного, текст стане на третину коротшим, але живішим і набуде реального сенсу.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457