Любі мої читачі. 

Сьогодні вийшов новий розділ.

Я закрила очі, вбираючи його слова, дихаючи повільно — вперше без страху. Бо мій дім був тут. У його голосі. В нашому синові. В теплі, що більше не зникне.

— Як ти назвеш його? — тихо спитала королева, коли залишилась сама зі мною і Кайденом.

Я подивилася на малого, притиснутого до грудей. Його очі були заплющені, щічки — кругленькі, а маленький кулачок стиснутий, мов він уже щось вирішив у цьому світі.

— Його ім’я… — я глянула на Кайдена.

— Арен, — прошепотів він. — Це ім’я першого найсильнішого дракона. Того, кого поважали навіть королі. І я хочу, щоб наш син ніс у собі цю силу — але з добром у серці. Він буде світлом, що врятує інших.

Я кивнула, не стримуючи сліз. Так. Арен. Наш маленький воїн.

Того вечора, коли все затихло, й у палаці знову запанував спокій, Кайден сидів навпроти мене на ліжку, тримаючи мене за руку.

— Обіцяй мені одне, — сказав він. — Що навіть якщо настане день, коли ти знову сумніватимешся, — ти скажеш мені. А я нагадаю тобі, як сильно люблю.

— Обіцяю, — відповіла я. — І ти мені теж обіцяй. Якщо колись забудеш... про тепло, про нас — подивись у ці очі. В очі Арена

Посилання

Анотація до книги "Не бажана наречена Дракона"

Я потрапила в інший світ — і відразу стала проблемою для принца.

Кайден не хотів мене. До тих пір, поки не побачив в моїх очах вогонь.

Тепер він гнівається. Цілує так, ніби в цьому — порятунок.

Стирає мій розум своїм тілом, змушуючи забути, чого я взагалі хотіла.

Я шукаю свободу.

Він — жадає влади над мною.

І якщо зв'язок між нами магічний... то чому я все ще відчуваю, як тремчу від одного його погляду?

Читати тут