Бісиш

Ви вже читали сьогоднішню главу?

ось невеликий кусь

— Відвали, Льоша, — пролунав голос Владиса, глухий, хрипкий, з тим тоном, від якого холоне кров.

Льоша обернувся і в ту ж секунду отримав по щелепі. Хруснуло. Він відлетів у бік дерева і, матюкаючись, зник у темряві.

— Цього разу ти прям вчасно, — фыркнула я, обертаючись. — А то вже подумала, що доведеться тягнути його труп у кущі самій.

— Ти й сама гарно справляєшся, — вищирився Владис. — Але, бачиш, я не витримав. Не люблю, коли до твоєї апетитної дупи лізе всякий непотріб.

— Почалося… — зітхнула я.

— Що почалося? — він зробив крок ближче. — Тобі ж це подобається, Соня. Вся ця гра. Коли на тебе пяляться. Коли за тебе б’ються. Ти ж від цього кайф ловиш.

— Мені подобається, коли мене поважають, — зірвалася я. — А не коли чоловіки вважають, що моє тіло — це загальний доступ.

— Цікаво, — вишептав він, притискаючи мене до дерева. — А коли ти тоді так вигиналась підо мною, ти це з поваги робила? Чи від задоволення?

Анотація до книги "Бісиш"

Вона мене Бісить! До роздратування і гніву. Дах зносить від її витівок і поведінки. А ще від її губ і її стогонів. Ми лаялися. Я штовхав її до стіни. Вона била, я цілував. Потім ми обоє задихалися. Це не кохання. Це пекло. Але мені туди — з нею.

владний герой  дуже гаряче   від ненависті до кохання

Посилання на книгу

А ще запрошую приєднатися до моїх соц мереж. Там ви знайдете багато візуалу, Анонсів. Та головне розіграшів проміків

(тицяйте на картинку)