Привіт усім, хто читає цей блог :)

Сьогодні, 14.06, завершилася моя найперша історія, що тривала — подумати тільки — цілих сім років! (Уже могла б закінчувати перший клас).
Не буду вдаватися у числові подробиці, але, думаю, ви мене зрозумієте.

З чого ж усе почалося?

У травні 2018 року ваша покірна слуга слова — Юне — опублікувала перші сторінки історії «Ти — найгірше, що є в мені». Стоп! Хіба так?...

Ні. Спочатку це було «Se proelio». Ви скажете: "Це що за таке?" — а я вам відповім: "Бій з самим собою" латинською. Ну, любила я свого часу цю не зовсім живу мову :)) (До речі, Юне Люмен з латини перекладається як Місячне Сяйво — тепер ви знаєте ще трохи більше :) ). Як ви вже здогадалися, це була перша назва моєї найдовшої за часом створення книги — першої з дилогії.

Далі, звісно, був «Бій з самим собою» — нетривіальний натяк на захоплення головних героїв, Лізабет і Тревіса, боксом…

«Ти відлякуєш від мене кохання» — ще одна назва, що не прижилася. Не знаю, добре це чи погано :) І от нарешті, після купи версій назв, ще більшої кількості правок в обкладинках, на моїй поличці (віртуальній, поки що) є моє перше дітище — перша проба пера, так би мовити.

Другу книгу я взагалі не планувала писати. Хотіла залишити Лізабет із Тревісом розбитими, у невідомості, аби кожен міг додумати свій хепі-енд. Але двадцятирічна Юне у далекому 2019 році вирішила інакше. Надто вже я прикипіла серцем і душею до цієї скаженої парочки. Назва для другої книги "народилася" легше, ніби сама собою. Так і з’явилося у тому ж 2019 «Життя після Тебе».

І все було б надто добре, якби я просто дописала її і взялася за щось нове… Але я просто зникла :)
Зараз я пишу про це з неприємною гіркотою, але тоді це було необхідне рішення.

І ви спитаєте:
"Юне, а чого ти взагалі тут уже цілу поему надрукувала, сидячи на роботі? До чого це все?"

Саме ця книга — мій стимул повернутися до справи, що завжди приносила мені неймовірне задоволення. Так і з’явилася на просторах Букнету сучасна, вже доросліша і трооошечки мудріша Юне Люмен. Сьогодні, до речі, рівно три місяці!

У цій книзі так багато мене: мої сльози, мої переживання, мій сміх, моя любов. Я думала, це мине з часом — я навчусь абстрагуватися, не пропускати крізь себе кожне написане мною слово. Але ні — Юне досі плаче і досі сміється так щиро, як уперше. І навіть зараз я всміхаюся, набираючи ці букви, а в очах стоять сльози. Щастя, звісно!

Я обіцяла тут колись написати про те, що спонукало мене почати писати, як народжувалася моя найперша історія.

Що спонукало?

Чесно, вже й не згадаю той самий день. У моєму серці просто зібралося надто багато любові, аби тримати її в собі. ♥️
Народжувалася довго — як ви вже зрозуміли. І навіть тепер, під час перекладу й редакції (якої ще дуже багато попереду), я переписую старі розділи й додаю нові, бо дорослішаю, змінююся, як і мої погляди на життя та кохання.

Тож так, саме сьогодні ця історія добігла свого завершення. Вона не розчинилася у темряві, а, навпаки — отримала другий шанс, друге життя. І хай зараз вона не на піку своєї популярності, я вірю, що ця історія знайде свого читача.

Окрема подяка моєму коханому чоловікові Олегу.
Ти став для мене більше, ніж просто кохана людина. Ти — мій найкращий друг, мотиватор і критик в одній особі. Ти — моя душа і моя сила. Дякую тобі за те, що коли одного разу в машині я несміливо сказала: "Я, напевно, знову почну писати..." — ти відповів просто: "Пусік, у тебе все вийде."
І зараз, щодня, ти терпляче слухаєш мої історії, думки про сюжет, заспокоюєш мої сумніви і допомагаєш відчувати себе значно сильнішою, ніж я є насправді.

Дякую моїй великій родині за те, що підтримуєте, читаєте, надихаєте мене щодня.
Дякую Софійці — ти слухаєш мої думки й читаєш мої чернетки. Ти стала моєю найпершою подругою на Букнеті. Сподіваюся, далі — більше.
Дякую, моя Юлічко — моя найперша Муза, ще з найдавніших часів, із перших сторінок. Дякую, що підтримувала мене тоді й підтримуєш досі.

І, передусім, це, напевно, мій найголовніший пост подяки — вам, мої любі читачі, і вам, мої колеги.
Дякую всім, хто надихає, хто підтримує. Тим, хто лишається поруч і читає. Тим, хто пише чудові блоги й залишає ніжні, підбадьорливі коментарі. Тим, хто створює прекрасні історії й ділиться ними зі світом. Я неймовірно вдячна вам за те, що ви просто є.

Бережіть себе!
Щиро ваша,
Юне Люмен ♥️

Шукайте мене також:  ✨Фейсбук ✨Букток ✨Інстаграм