Ви вже читали сьогоднішню главу?

ось невеликий кусь

Я залишився з нею наодинці. Вона дивилася на мене, вивчаючи.

— А тебе ніхто не просив, — сказала вона з удаваним обуренням, піднявши підборіддя. — Я і сама вмію посилати.

— Не сумніваюся, — посміхнувся я. — Але простого «дякую» було б достатньо. Для пристойності, знаєш.

— Для пристойності я б і тебе послала, — парирувала вона з крижаною солодкістю.

— М-м, ну давай, спробуй, — хмикнув я. — Але не дивуйся, якщо я повернуся.

Вона зіщурилася, очі блиснули. Робила вигляд, що біситься, але я бачив — їй весело. Її все ще дратувала моя присутність, але вже не серйозно. Ця гра знову почалася — наш звичний словесний клінч.

— Ти просто обожнюєш втручатися, куди не просять.

— Особливо коли там ти, — кинув я, зробивши крок ближче. — А ти обожнюєш робити вигляд, що тобі це не подобається.

Вона видихнула, прикусила губу, але потім хитнула головою, ніби відмахуючись:

— Ти невиправний, Владісе.

— А ти — передбачувана, Соня.

— Тобі хіба нікуди не треба? — примружилася вона.

Анотація до книги "Бісиш"

Вона мене Бісить! До роздратування і гніву. Дах зносить від її витівок і поведінки. А ще від її губ і її стогонів. Ми лаялися. Я штовхав її до стіни. Вона била, я цілував. Потім ми обоє задихалися. Це не кохання. Це пекло. Але мені туди — з нею.

владний герой  дуже гаряче   від ненависті до кохання

Посилання на книгу

А ще запрошую приєднатися до моїх соц мереж. Там ви знайдете багато візуалу, Анонсів. Та головне розіграшів проміків

(тицяйте на картинку)