Вона знайшла його, і він точно належить викрадачеві, - це доводить видіння, пов'язане з ним. Але вона не знає кому саме він належить, бо знайшла його у натовпі своїх однокурсників, які випадково штовхнули її.

Ось вам і візуал цього моменту у 22 розділі Серце серед формул ❤️:

Я стискала ніж у долоні, відчуваючи, як холодне лезо немов упивається мені в шкіру. Але то був не біль — то була хвиля. Потужна, темна, наче море в шторм. Світ навколо похитнувся. Голоси стихли. Шурхіт валіз, запах пилу, навіть сонце — все зникло.

Мене наче затягло крізь невидимий отвір — і я вже стояла в зовсім іншому місці.

Темна зала. Стеля губилася у пітьмі, по стінах мерехтіли вогники свічок, що стікали воском на камінь. Повітря важке, затхле, мов у могильнику. І посеред всього цього — трон. Залізний, грубий, мов кований зі злісних думок. І на ньому — фігура в темному плащі.

Обличчя не видно, тільки рука з кількома важкими перснями. Вони блищали у тьмяному світлі, кожен із символом, який змушував нутрощі стискатися в клубок.

Але найгірше — те, що було біля підніжжя трону.
Людина. Зв’язана. По руках і ногах. Обличчя прикрите пасмом брудного волосся, шкіра бліда, на ній — розсічення й порізи. Кров ледь-ледь витікала з ран, стікала по тілу, капала на чорний камінь.