Людське правосуддя vs. ШІ: Де межа між швидким мис

Привіт усім! З вами Олесь Сірий, і сьогодні я хочу зануритися в одну з найглибших дилем майбутнього, яка вже стукає у двері нашого сьогодення: чи є людське правосуддя справді кращим за машинне, враховуючи всі наші упередження?

Ми звикли вважати, що суддя – це вершина неупередженості, що його рішення ґрунтуються на глибокому аналізі фактів та бездоганній логіці. Але що, якщо це не завжди так? Всесвітньо відомий психолог, лауреат Нобелівської премії Деніел Канеман у своїй знаковій праці «Мислення швидке й повільне» блискуче показав, що наш мозок працює за двома системами. Система 1 – це швидке, інтуїтивне мислення, засноване на емоціях та підсвідомих упередженнях. Система 2 – повільне, раціональне, що вимагає зусиль та усвідомленого аналізу.

Проблема в тому, що навіть судді, які покликані використовувати Систему 2, часто піддаються впливу Системи 1. Дослідження показують, що на рішення суддів можуть впливати неочікувані фактори: втома, голод (вироки до обіду часто суворіші), навіть расова чи соціальна приналежність підсудного. Це і є людські упередження в дії. І це змушує замислитися: якщо наше «швидке» мислення настільки схильне до помилок, то в чому ж тоді перевага людського суду над штучним інтелектом?

Мої оповідання, такі як «Ціна Алгоритму» та «Страта Цифрового Клону», якраз і досліджують ці питання. Я намагаюся уявити світ, де Алгоритм Совісті, позбавлений емоцій та упереджень, виносить свої вердикти. Його логіка холодна, але чи не є вона, парадоксальним чином, більш справедливою? Якщо ШІ аналізує терабайти даних, без втоми, без голоду, без підсвідомих симпатій чи антипатій, то чи не буде його рішення чистішим, об'єктивнішим, а отже – справедливішим?

Звісно, ми боїмося «бездушної» машини. Ми цінуємо милосердя, емпатію, можливість на помилку та право на виправлення – все те, що робить нас людьми. Але чи не є ці якості іноді перешкодою на шляху до істинного правосуддя? Чи зможе людство примиритися з тим, що абсолютна справедливість може виявитися не такою «людяною», як ми звикли її уявляти?

Ця дилема не має простих відповідей. Вона змушує нас переосмислити саме поняття справедливості в епоху, коли технології змінюють не лише наш світ, а й наше розуміння самих себе.

А як ви вважаєте? Чи готові ми до того, що правосуддям майбутнього будуть вердикти Алгоритму, а не людини? Поділіться своїми думками в коментарях!