Новий розділ вже на сайті)

Ось уривочок:

Він переніс мене до своєї спальні.

Я не прокинулася. І навіть не здригнулася.

А це вже тривожний дзвіночок. Як я могла не відчути, що поряд хтось є? Що його тіло торкалося мого? Що його подих змішувався з моїм у повітрі?

З кожним разом він повільно розхитує те, над чим я роками працювала – контроль. Самоконтроль. Внутрішню броню, що тримала мене рівною, стриманою, недоторканною.

І я це відчуваю.

Боже, як же він мене бісить.

Зранку, коли я прокинулась, Крістіан, ще солодко спав, ніби світа довкола не існував.

Його обличчя було розслаблене, лінії щелепи – спокійні, а груди рівно підіймалися й опускалися. Він виглядав... красиво. 

Чорт забирай.

Але найсмішніше – це Віскі. Вона сиділа в ногах і втупила в мене свій прискіпливий котячий погляд. Наче казала:

– Ти зайняла моє місце, жінко.

І потім, ще образилась. Образилась! Розвернулась і демонстративно лягла спиною до мене.