"Маруся - королева села" Закваска життя"

" Маруся - королева села", - комедія з присмаком бузку і Wi - Fi з підвіконня.

Олена хотіла тиші й натхнення для роману, але замість спокою отримала  бабу Марусю - блогерку у фартуху з написом " Я - контент", козу - зірку ефірів і свари за межу, які збирають більше переглядів, ніж серіали.

 Село Верещаки - це місце, де голова села й активістка - свати, бабусі ведуть Tik Tok, а письменниця з міста ... починає всміхатися.

 Тепла, кумедна історія про життя, де сміх - це щоденна звичка. І де іноді роман пишеться сам - із життя.

 

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Юля Барел
10.06.2025, 07:47:57

Це має бути щось справжнє і цікаве! Ще й тепле, чого нам зараз не вистачає. Багато вам читачів!

Настя Безверха
10.06.2025, 08:49:43

Юля Барел, Щиро дякую за такі теплі слова! Мрію, щоб ця історія справді стала для когось ковтком усмішки та тепла в буденності .

avatar
Лана Рей
10.06.2025, 07:51:33

Вітаю з новинкою! Успіхів та натхнення

Настя Безверха
10.06.2025, 08:47:05

Лана Рей, «Щиро дякую, Лано! Дуже приємно отримувати такі теплі слова на старті ? Сподіваюся, “Верещаки” принесуть усмішку!»

Інші блоги
Фінал літмобу
Вітаю)) Раптом хтось не помітив, але літмоб "Березневі букКотики " завершено. Моє оповідання "Бурштин" теж закінчене)) Хоча в голові крутиться ідея про те, що ж там було далі)) Бо автор дуже багато знає про
7 Днів
Любі опублікована глава роману " Капкан для метелика" Уривок ✨ Перший ранок. Він прокинувся раніше. Лежав, дивлячись, як світло повільно заповзає на її оголене плече. Зазвичай о цій годині він би вже тримав її
Попереду багато цікавого.. Новий розділ.
Привіт, друзі. Новий розділ книги Моє особисте пекло буде дужееее цікавий ♥ Не пропустіть! Читати тут.
Що Вас надихає? +бонус
✨Універсальної формули нема, всі ми різні.✨ Наприклад, Тетяна Губоній, в флешмобі якої я брала участь, вже не вперше показує, що надихається картинками. А для мене це щось на межі фантастики. Я спробувала ТУТ. Новий
☀️ С.Т.К ❀. Шляхи розходяться
– Ну що ж… прощавай, Дзене, – зімкнувши руки в замок та несміливо дивлячись спідлоба, промовила травниця. – З тобою було… цікаво. Навіть попри те, що моментами кортіло тебе прибити й закопати. Гм… не думала,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше