Привіт, друзі.
Сьогодні хочеться торкнутись теми, яка, здається, час від часу наздоганяє кожного автора. Тема емоційного вигорання. Це стан, коли ти ніби є, а натхнення – нема. Коли історії, які ще вчора горіли в голові, сьогодні мовчать. А ти сидиш і дивишся в екран, не знаючи, як змусити себе набрати хоча б перше речення.
У когось це буває після фіналу книги, у когось – посеред розділу. А іноді — просто так. Без видимих причин.
Вигорання – не лінь і не «перепиши і піде». Це коли твоя душа втомилась бути вогнем, і їй потрібен час, аби не стати попелом.
Як я це проживаю?
-
Перестаю вимагати від себе щось видатне.
-
Дозволяю собі «нічого». Навіть якщо «нічого» – це просто мовчки сидіти з чашкою кави і слухати тишу.
-
Знову читаю. Не для аналізу, не для «вчитись краще писати», а просто – щоб згадати, чому я колись полюбила слова.
Іноді достатньо однієї сцени в чужій книзі, одного образу чи діалогу, щоб у голові знову клацнуло: «Ось чому я пишу».
Тому, якщо ти автор і зараз нічого не пишеш, не можеш писати, не хочеш писати – це не означає, що ти не автор. Це означає, що ти жива людина, яка втомилася. Яка має право зупинитись.
І повір – історії чекатимуть тебе. Бо вони – твої. І нікуди не дінуться. Просто дай собі час. Не заради книжки. А заради себе.
Якщо вам знайома ця тема – напишіть у коментарях. А якщо маєте свої методи відновлення – поділіться, вони можуть стати чиєюсь рятівною ниточкою.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоментар видалено
Про авторське вигорання тут пишуть ледь не щодня разом із цінними порадами )) Звичайне явище, нормальне у кожній сфері.
Ріна Март, Так ця тема знайома кожному творцю. Добре, що про неї говорять відкрито. Це допомагає не почуватись самотнім у таких станах.
Було в мене вигоряння і творчий блок на додачу. Я на двух книжках застрягла посередині й не знала що робити, незнала куди рухати їх далі, зникло бажання будь що робити і випала з реальності майже на пів року в жорстку дипресію. Взагалі тоді навіть майже не читала, бо перший рік відкриття для себе Букнет я взахльоб читала все підряд, чим напевно перенаситила свій мозок. Тепер підходжу до читання обережно, вчуся читати дозовано і не дочитувати те що не сподобалося :) зараз теж не творю, щоб дати собі відпочити, бо ще вичитую поточну книгу :)
Емілія Блеквуд, Пів року літературного вакууму мене навчили :))
Чесно всі ми люди і маємо право на відпочинок. В мене було подібне весною. Я звісно писала як кажуть попри усе. Чи задоволена я тим що писала? Скоріше ні. Одну книгу взагалі видалила зараз редагую по новому. Та що писала висить на платформі. Не скажу , що шедевр. А от зараз я працюю над двома проектами і це дійсно приносить мені задоволення.
Олесь Король, ❤️❤️❤️
Я новенький у цій справі. Ще нічого не знаю, як робити. Вчуся від інших)))
Romul Sheridan, Це чудовий підхід! Всі ми колись починали з нуля — головне не зупинятись і писати від душі. Успіхів вам у творчості!
Напишу непопулярну думку, але муза, натхнення - фікція. Звичайна методична праця перетирає ці поняття)
Де закінчується енергія, починається витривалість. Де закінчується витривалість - оголюється наш характер. Письмо - це теж боротьба. Із собою, із часом, із повсякденністю...
Творчість приносить нам злети й падіння, як і будь-яке інше заняття. Тому - все вірно кажете. Відпочили, відволіклися, голову розвантажили... І до роботи назад!)
Важливо вміти відстежити власне самопочуття, коли втоми накопичилося вже достатньо
Юрій Гадзінський, Може й фікція. Але є моменти коли ти не можеш і слова написати. А буває , що розділи просто самі народжуються. І можливо це і є натхнення. Коли історія народжується просто з нічого. Просто коли ти думаєш " а що буде , якщо?.."
Можливо, саме це й відрізняє письменника-любителя, від професійного письменника.
Емілія Блеквуд, Так, не всі на це здатні. Тож час покаже, хто є хто...
Є така гарна загальна порада: "Поки ви рухаєтесь вперед - все добре, поки ви стоїте на місці - все добре. Зробіть все легшим у голові та рухайтесь у будь-якому іншому напрямку." Мається на увазі, переключити увагу на щось, де зараз є віддушина.
Не сумуйте, життя триває. Там, де вирій - можна підхопити нову музу ♥️
Емілія Блеквуд, ♥️♥️♥️
Схоже, сьогодні ця хвиля дійшла й до мене.
До вогню, що палав без упину, раптом доторкнулася тиша. Не порожнеча — ні. А тиша, що просить зупинитися й побути в ній хоч трохи. І я теж відчула, що моя душа не машина для сюжетів, а жива, вразлива, втомлена. Дякую за ці слова. Наче хтось погладив по спині й прошепотів: «Ти маєш право зупинитися. І все одно залишитися авторкою».
Маргарита Сухина, ❤️❤️❤️
Не переймаюся. Відкладаю все вбік і просто живу звичайним життям. В цей час читаю, дивлюся улюблені канали на ютубі. З натхненням, як із річчю, яку не можеш знайти, коли шукаєш і яка сама постійно потрапляє на очі, коли не зважаєш.
Тея Калиновська, Цілком згодна: іноді найкраще — просто відпустити. Натхнення любить тишу, а не тиск.
Так, знайома))) Як же без неї, рідної))
Впораємось всі разом)
Чарівна Мрія, ❤️❤️❤️
В такі моменти я беру собі щось смачненьке, заварюю чай і читаю або дивлюсь щось цікаве аби відпочити і набратись сил.
Лана Рей, Це дуже хороший вибір❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати