Що ж обере Ігор, коли одужає?

Доброго вечора, шановні читачі і автори Букнет) 

Ділюсь новим розділом своєї книги Детальніше - у продочці, завітайте. 
 

Мої руки тремтять, коли я кладу телефон на стіл. Я повертаюся до Ігоря, і моє серце знову стискається від ніжності й болю. Він ворушиться уві сні, його брови хмуряться, і я обережно прикладаю новий компрес до його чола. Його шкіра все ще гаряча, але, здається, жар трохи відступив. Я шепочу його ім’я, ніби це заклинання, яке може повернути його до мене.

Минає година, може, дві. Час розтікається, як віск свічки, що догорає на столі. Я сиджу поруч, тримаю його руку, і кожен його подих – це доказ, що він досі зі мною. Я не знаю, що буде завтра, не знаю, чи стане йому краще, але я знаю одне: я не піду. Не покину його, навіть якщо весь світ проти нас. Але… тільки за однієї умови – якщо він мене потребуватиме…

Натискайте, щоб читати книгу) 

Приємних вражень і тихого вечора! І підписуйтесь на сторінку автора туть ) Планую скоро візуал героїв )