Продовження історії "Просто друг"

-Хто б це міг бути?- питаю я, йшовши до дверей.-Ти?- питаю здивовано.

-Я. Як твоя нога? Бабуся передала тобі чарівну мазь. Сказала, що все мине за кілька днів.- каже Тимур і дає мені мазь.

- Дякую.- кажу, забираючи мазь.

-Швидкого одужання!- каже Тимур і йде до своєї квартири.

-Доню хто там?- цікавиться мама.

-Мамо, це мій сусід і одногрупник Тимур. Його бабуся передала мені якусь чарівну мазь для моєї ноги.- кажу я.

-Який турботливий в тебе одногрупник!- каже мама мені підморгуючи.

-Ні, ні. Між нами нічого немає.- кажу я.

-Поки не має.- каже мама всміхаючись