Оновлення вже на сайті!!! Безкоштовна!

Привіт, мої хороші!

    Оновлення  історії  "Заборонене кохання" вже  на  сайті.  Запрошую!!!  Ця  історія  буде  безкоштовною  в  процесі  написання.

Анотація до книги "Заборонене кохання"❤️

Виходжу з корпусу і мою увагу відразу привертає компанія старшокурсників, які стоять біля чорного мерса. Побачивши серед них Польового, намагаюсь швидко прошмигнути непоміченою. Але це не з моїм щастям...
- Ей, малявко, стояти і боятись.- крикнув Яр і всі почали реготати. Ну блін, я ж реально хотіла просто пройти.- Підійди.
- Тобі потрібно, ти й підходь.- фиркаю і бачу як змінюється його вираз обличчя.
- Знов нариваєшся? Хочеш таки по булках отримати?- от гад. В мене здали нерви і я показала йому середній палець. Щойно це зробили, відразу пошкодувала. Розвертаюсь і знов біжу в корпус, а цей навіжений за мною. Я встигла лише піднятись на другий поверх, як він впіймав мене і притис до стіни. Ми обоє важко дихаємо і раптом він робить те, чого я ніяк не чекала. Притягує мене до себе і цілує в губи...

УРИВОК:

      Прокинулась  я  від  того,  що  нав'язливий  промінчик  сонця  світить  мені  просто  в  очі.  Потім  відчула  гарячу  долоню  на  своєму  животі  і  сильне  тіло  за  своєю  спиною.  Так  приємно... Вже й  промінчик  не  заважає.  Так  би  й  лежала  вічність  в  його  обіймах.   Обережно  розвернулась  обличчям  до   коханого.  Ярослав  досі  спить.  Обличчя  розслаблене  і  дуже  гарне.  І  навіщо  чоловікам  така  врода?  Хіба  що  щоб  з  розуму  зводити  представниць  жіночої  статі.  Що  в  них  виходить  з  неймовірною  легкістю. Особливо  в  цього  перця  самовпевненого.  Я  он  свою  голову  втратила  давно  і остаточно. 

     - Профіль  теж  нічогенький.  Повернутись,  чи  ти  й  так  все  розгледіла? - виводить  з  роздумів  насмішливий  голос.   Підіймаю  очі  і  зустрічаюсь  з  поглядом  коханого.  Я  ж  кажу, перець  самовпевнений. 

     - Не  повернутись,  а  підіймати  свій  зад  з  мого  ліжка  і  вишмаркуватись  з  моєї  кімнати.  Потрібно  збиратись  в  інститут  бо  спізнимось.   А  я  й  так   багато  пропустила. - хотіла  піднятись  та  він  потягнув  мене  на  себе. 

     - Поки  гарно  не  попросиш,  я  навіть  з місця  не  зрушу.  - це  капець!  Він  серйозно? Я  так  дійсно  на  пари  спізнюсь. 

     - Пробачте  великодушно,  ваша  високосте,  та  чи  не  могли  б  ви  підняти  свою  чарівну  п'яту  точку  і  вийти  з  моєї  кімнати? - він  вголос  розреготався. 

     - Ти  неймовірна,  малинко.  Я взагалі-то  мав  на  увазі  поцілунок. - обійняв  мене  а  його  тіло  продовжує  тремтіти  від  сміху. 

     - Припиняй  реготати.  Ми  дійсно  можемо  спізнитись.  Більше  того,  я  не  хочу  щоб  батьки  дізнались  що  ми  спали  в   одному  ліжку... 

Гарного всім дня.

Бережіть  себе  і  своїх  близьких.