Уривок із нової книги про Адама.

Мої найкращі читачі!?

Вирішила поділитися уривком із нової книги про Адама та Ліну -  історію про кохання, яке не зникло навіть після років мовчання. 

Як ви думаєте:
Чи зуміє Адам пробачити, коли дізнається правду? І як Ліна зберігала свою найголовнішу таємницю два роки?
Книгу почну публікувати з наступного тижня, а поки залишаю вам невеличкий уривок.

 

— Доброго ранку, Ліно, — прошепотів я, намагаючись розвіяти її сором’язливість.

Вона відповіла несміливою усмішкою, але все ще не наважувалася дивитися мені в очі.

— Ти не уявляєш, яка ти гарна зараз, — сказав я тихо, — і як мені хочеться, щоб цей ранок тривав вічно.

Її щоки порожевіли, а на губах з’явилася ледь помітна посмішка.

—Ти не маєш це на увазі, – прошепотіла вона, зазираючи мені в очі. Я міг би потонути в блакиті її очей. Інколи я тупо зависав, а Ліна починала сміятися з того, що я її не слухаю. Ну.. потім мене відволікала її посмішка. Хіба я винен, що вона така прекрасна. І така моя. – Подивися на моє скуйовджене волосся, там напевно ще є сіно з минулої ночі.

Вона нахилила голову, і я помітив кілька соломинок сіна, що заплуталися в її світлих пасмах.

Я обережно взяв одну з них між пальцями і ніжно витягнув з її волосся. Потім, піднісши до її шиї, почав лоскотати. Вона почала голосно реготати і пручатися, але вирватися з моїх обіймів їй не вдалося. Куди там.. Я тепер її ніколи не відпущу.

— Я залишу цю соломинку собі на пам’ять. — я прибрав стеблину з її шкіри і провів носом по тому місцю, вдихаючи її запах. По її шкірі пробігли мурашки і я посміхнувся. Ця дівчина завжди так на мене реагує і це як наркотик. Хочеться ще.. і ще. — Нехай нагадує мені про цей чудовий ранок.

Вона нахилила голову, щоб відкрити мені більший доступ до шиї, і я, не гаючи часу, припав вустами до її ніжної шкіри.

—Мм, а що ти робитимеш із цією соломинкою? – вона несвідомо почала тягнутися до моїх дотиків, вигинаючи спину.

—Просто зберігатиму в таємному місці, щоб ніхто не знайшов. Бо я не хочу ділитися навіть такою дрібницею, пов’язаною з тобою, – сказав я, опускаючись поцілунками до її ключиці.

 

Пишіть у коментарях свої враження. Ваша підтримка надихає мене найбільше.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
То Софія
04.06.2025, 23:12:16

З нетерпінням чекаю на книгу))

Наталія Гарден
05.06.2025, 00:12:07

То Софія, Щиро дякую за вашу увагу)❤️

avatar
Лана Рей
04.06.2025, 18:10:14

❤️❤️❤️

Наталія Гарден
04.06.2025, 20:53:36

Лана Рей, Дякую❤️

Сіііііноооо?) Чим вони займалися бешкетники?)

Показати 4 відповіді

Наталія Гарден, Тоді так і зроблю))))

Інші блоги
"Вдячність" зростає...
— У мене до вас серйозна справа, мій дорогий містере Сване, — посміхаюся я, зображаючи доброзичливість та стурбованість. У межах розумного, звісно. — Коли я востаннє відвідував ваших підопічних, мене зацікавив юнак,
Ще знижечки!
Сьогодні - 2.08... Знову знижечки на СЛР та фентезі! 1. ДАЙ НАМ ШАНС Анотація: Він врятував її з палаючої машини сім років тому, оплатив лікування й зник, не залишивши жодного сліду. Сьогодні Григорій Назаренко — впливовий,
Дещо завчасний анонс ❤
Оскільки я дописую історію про те, як ангел всіх розвалює, а його дівчина намагається визначитись, з ким вона залишиться остаточно, то потихеньку думаю, що далі. Для тих, хто читає актуальну книгу - ні-ні, для вас вона ще не
Питання по взаємопідтримці
Дорогі колеги, підкажіть, де можна приєднатися до активів по корисних обмінах, якщо такі є?
Пригоди дачного синдикату2 Валізна"сага"
Візуал до першої глави.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше