Уривок із нової книги про Адама.

Мої найкращі читачі!?

Вирішила поділитися уривком із нової книги про Адама та Ліну -  історію про кохання, яке не зникло навіть після років мовчання. 

Як ви думаєте:
Чи зуміє Адам пробачити, коли дізнається правду? І як Ліна зберігала свою найголовнішу таємницю два роки?
Книгу почну публікувати з наступного тижня, а поки залишаю вам невеличкий уривок.

 

— Доброго ранку, Ліно, — прошепотів я, намагаючись розвіяти її сором’язливість.

Вона відповіла несміливою усмішкою, але все ще не наважувалася дивитися мені в очі.

— Ти не уявляєш, яка ти гарна зараз, — сказав я тихо, — і як мені хочеться, щоб цей ранок тривав вічно.

Її щоки порожевіли, а на губах з’явилася ледь помітна посмішка.

—Ти не маєш це на увазі, – прошепотіла вона, зазираючи мені в очі. Я міг би потонути в блакиті її очей. Інколи я тупо зависав, а Ліна починала сміятися з того, що я її не слухаю. Ну.. потім мене відволікала її посмішка. Хіба я винен, що вона така прекрасна. І така моя. – Подивися на моє скуйовджене волосся, там напевно ще є сіно з минулої ночі.

Вона нахилила голову, і я помітив кілька соломинок сіна, що заплуталися в її світлих пасмах.

Я обережно взяв одну з них між пальцями і ніжно витягнув з її волосся. Потім, піднісши до її шиї, почав лоскотати. Вона почала голосно реготати і пручатися, але вирватися з моїх обіймів їй не вдалося. Куди там.. Я тепер її ніколи не відпущу.

— Я залишу цю соломинку собі на пам’ять. — я прибрав стеблину з її шкіри і провів носом по тому місцю, вдихаючи її запах. По її шкірі пробігли мурашки і я посміхнувся. Ця дівчина завжди так на мене реагує і це як наркотик. Хочеться ще.. і ще. — Нехай нагадує мені про цей чудовий ранок.

Вона нахилила голову, щоб відкрити мені більший доступ до шиї, і я, не гаючи часу, припав вустами до її ніжної шкіри.

—Мм, а що ти робитимеш із цією соломинкою? – вона несвідомо почала тягнутися до моїх дотиків, вигинаючи спину.

—Просто зберігатиму в таємному місці, щоб ніхто не знайшов. Бо я не хочу ділитися навіть такою дрібницею, пов’язаною з тобою, – сказав я, опускаючись поцілунками до її ключиці.

 

Пишіть у коментарях свої враження. Ваша підтримка надихає мене найбільше.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
То Софія
04.06.2025, 23:12:16

З нетерпінням чекаю на книгу))

Наталія Гарден
05.06.2025, 00:12:07

То Софія, Щиро дякую за вашу увагу)❤️

avatar
Лана Рей
04.06.2025, 18:10:14

❤️❤️❤️

Наталія Гарден
04.06.2025, 20:53:36

Лана Рей, Дякую❤️

Сіііііноооо?) Чим вони займалися бешкетники?)

Показати 4 відповіді

Наталія Гарден, Тоді так і зроблю))))

Інші блоги
Книгу завершено! Але життя Яструба продовжується!
«Яструб. Під захистом ворога» — першу частину завершено! Ось ми й дісталися фіналу першої частини нашої непростої, пристрасної та місцями болючої історії Арсена й Дарини. Тож якщо ви відкладали читання, чекаючи
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
анонс!)
До завершення книги "Щоденник служниці" залишилось всього кілька розділів! Але невдовзі на вас чекає нова історія. Початок 19 століття. Іллірійські провінції під владою Французької імперії. Історія, яка для сучасників
Новинка❣️
Привіт, мої любі читачі! Нарешті настав той момент, коли я можу поділитися з вами історією, яка жила в моїй голові вже дуже довго. Моє нове фентезі Поклик душі Темного Володаря офіційно стартувало на Букнет, і перші глави
Кохати по -українські.
Кожна хороша подорож одного дня добігає кінця, залишаючи по собі неймовірний післясмак, сонячні спогади й відчуття, що світ навколо став трохи теплішим. Сьогодні я запрошую вас на фінальний акорд пригод моєї столичної
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше