Уривок із нової книги про Адама.

Мої найкращі читачі!?

Вирішила поділитися уривком із нової книги про Адама та Ліну -  історію про кохання, яке не зникло навіть після років мовчання. 

Як ви думаєте:
Чи зуміє Адам пробачити, коли дізнається правду? І як Ліна зберігала свою найголовнішу таємницю два роки?
Книгу почну публікувати з наступного тижня, а поки залишаю вам невеличкий уривок.

 

— Доброго ранку, Ліно, — прошепотів я, намагаючись розвіяти її сором’язливість.

Вона відповіла несміливою усмішкою, але все ще не наважувалася дивитися мені в очі.

— Ти не уявляєш, яка ти гарна зараз, — сказав я тихо, — і як мені хочеться, щоб цей ранок тривав вічно.

Її щоки порожевіли, а на губах з’явилася ледь помітна посмішка.

—Ти не маєш це на увазі, – прошепотіла вона, зазираючи мені в очі. Я міг би потонути в блакиті її очей. Інколи я тупо зависав, а Ліна починала сміятися з того, що я її не слухаю. Ну.. потім мене відволікала її посмішка. Хіба я винен, що вона така прекрасна. І така моя. – Подивися на моє скуйовджене волосся, там напевно ще є сіно з минулої ночі.

Вона нахилила голову, і я помітив кілька соломинок сіна, що заплуталися в її світлих пасмах.

Я обережно взяв одну з них між пальцями і ніжно витягнув з її волосся. Потім, піднісши до її шиї, почав лоскотати. Вона почала голосно реготати і пручатися, але вирватися з моїх обіймів їй не вдалося. Куди там.. Я тепер її ніколи не відпущу.

— Я залишу цю соломинку собі на пам’ять. — я прибрав стеблину з її шкіри і провів носом по тому місцю, вдихаючи її запах. По її шкірі пробігли мурашки і я посміхнувся. Ця дівчина завжди так на мене реагує і це як наркотик. Хочеться ще.. і ще. — Нехай нагадує мені про цей чудовий ранок.

Вона нахилила голову, щоб відкрити мені більший доступ до шиї, і я, не гаючи часу, припав вустами до її ніжної шкіри.

—Мм, а що ти робитимеш із цією соломинкою? – вона несвідомо почала тягнутися до моїх дотиків, вигинаючи спину.

—Просто зберігатиму в таємному місці, щоб ніхто не знайшов. Бо я не хочу ділитися навіть такою дрібницею, пов’язаною з тобою, – сказав я, опускаючись поцілунками до її ключиці.

 

Пишіть у коментарях свої враження. Ваша підтримка надихає мене найбільше.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
То Софія
04.06.2025, 23:12:16

З нетерпінням чекаю на книгу))

Наталія Гарден
05.06.2025, 00:12:07

То Софія, Щиро дякую за вашу увагу)❤️

avatar
Лана Рей
04.06.2025, 18:10:14

❤️❤️❤️

Наталія Гарден
04.06.2025, 20:53:36

Лана Рей, Дякую❤️

Сіііііноооо?) Чим вони займалися бешкетники?)

Показати 4 відповіді

Наталія Гарден, Тоді так і зроблю))))

Інші блоги
Золотий Цвіт Папороті - 8
✨ «Золотий Цвіт Папороті» ✨ Іноді найскладніша подорож — не та, що веде крізь далекі світи чи невідомі дороги. Найважча подорож починається тоді, коли людині доводиться зазирнути всередину себе. Ми
Коли рецензія б'є точно в ціль!
Написати книгу — це одне, а от побачити її очима уважного та в’їдливого читача — зовсім інший досвід. Величезне дякую Сергію Більцану за неймовірно детальну, чесну та глибоку рецензію на «Обрану»! Сергій
Покарання життям: коли смерть стає милосердям
Іноді смерть — це не вирок. Це милосердя, якого ще потрібно заслужити... ✨♥️✨ Ми звикли думати, що найстрашніше, що може статися з людиною, — це кінець її земного шляху. Але що, якщо смерть — лише легкий вихід? Шанс
Очікування вбиває (особисте)
Знайомтеся, це Віскі (Віскас, Віскарь, дерне, йобнуте і т.д. за списком). І зараз він бореться за життя, а я сижу і не знаю куди себе подіти. Пишу сюди щоб просто відволіктися і хоч чимсь зайняти голову, бо робота валиться
⚜️ Нові глави ✨ Між двома подихами
✨Доброго вечора, шановна творча громадо!✨ ⚜️ Традиційно чотири нові, опубліковані глави “Між двома подихами” рекламую блогом: зображення клікабельне А далі Еліан аж побілів. На четвертому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше